Українська романістика найяск
равіше представлена творчістю Пав
ла Загребельного. Починав свій твор
чий шлях письменник з новел і
повістей (збірки оповідань «Учи
тель» (1957), «Новели морського уз
бережжя» (1958), повісті «Марево»,
«Там, де співають жайворонки» (1956),
«Долина довгих снів» (1957)), у яких
і кристалізувалося, огранювалося ху
дожнє слово.
Улюблений жанр Павла Загребель
ного — історичний роман. Та інтерес
автора до історії не обмежується зоб
раженням подій минулого, адже пер
шочерговий об’єкт зацікавлення
митця — це особистість у контексті
«великого» світу, історії держави,
народу. Загребельний немовби пише
історію людської душі, спираючись
на документальну основу реальних
фактів і донаснажуючи сухий фак
таж майстерно виписаною поліфоніч
ністю сюжетних ліній, глибокою об
разністю й глибинною символіч
ністю. Тож минуле і сьогочасне у
романах Павла Загребельного постають
як суцільне часове полотно, на якому
примхлива рука долі виписує життя
людини і ширше — народу, нації,
усього людського роду.
Особливу увагу у своїй творчості
П. Загребельний приділяє минулому
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
українського народу — темі Київсь
кої Русі та іншим періодам вітчизня
ної історії. Так з’являються романи
«Диво» (1968), «Первоміст» (1972),
«Смерть у Києві* (1973), «Євпрак-
сія* (1975), «Роксолана» (1980), «Я,
Богдан* (1983).
Результатом невпинного творчого
пошуку митця в напрямку компо
зиційної своєрідності став роман
«Диво», у якому автор зробив спробу
органічно поєднати в тексті твору да
леку минувшину й сучасність. Упер
ше в історії української літератури у
творі стали поруч дві абсолютно різні
історичні епохи, і це було органічним
і не руйнувало сюжетної канви рома
ну: «1965 рік. Провесінь, Надмор’я»
— «Рік 992. Великий сонцестій. Пу
ща* — «1941 рік. Осінь. Київ». Син-
тезаційним елементом виступає Со
фія Київська — мистецький витвір,
що однаковою мірою належить XI ст.
і століттю двадцятому. Це незвичай
не диво, що «ніколи не кінчається й
не переводиться», стало й справжнім
головним героєм роману.
Характерним для творчості Загре-
бельного є те, що кожен з його істо
ричних романів завжди має кілька
цікавих, змістовних, осмислених у
соціальному й психологічному ас
пекті характерів. Завжди це особис
тості сильні, яскраві, здатні на звитя
гу, на найсерйознішу перемогу — пе
ремогу над самим собою. Євпраксія,
героїня однойменного роману, зовсім
юною потрапляє в Саксонію, стає
дружиною маркграфа й там, серед ду
ховного каліцтва, проживає життя.
Та до смерті вона не втрачає бажання
повернутися додому — у вистраж
даній душі героїні як найвища люд
ська цінність живе любов до рідного
краю.
Непересічною особистістю постає в
однойменному романі Загребельного
й легендаризована постать Роксола-
ни — доньки українського священи
ка Анастасії Лісовської, яка замоло
ду потрапляє в полон. Так примхлива
доля грається життям Роксолани: чу
жина, рабство, згодом — гарем само
го турецького султана. Перед чита
чем — історія звичайної української
селянської дівчини, яка стала улюб
леною дружиною Сулеймана, що дало
їй змогу здійснювати вплив на внут
рішню і зовнішню політику Османсь
кої імперії, а відтак і всієї Європи.
«Роксолана» — роман історико-
психологічний. На вістрі інтересу
письменника — внутрішній світ не
пересічної особистості XVI ст., по
ведінка, почуття, інтелект якої спри
яли тому, що вона зуміла відстояти
свою людську й жіночу гідність у сус
пільстві, де зробити це було практич
но неможливо. У творі оживає ре’
альна Роксолана, а не багатовікова
легенда про її долю. «Досі Роксолана
належала переважно легенді, міф0′
782
логії — в романі зроблено спробу по
вернути її психології», — так уточ
нює свій задум сам автор. Чи не в
цьому полягає невичерпний інтерес
до цієї постаті в сучасному духовному
житті України.
Боротьбу героїв Павла Загребель-
ного супроти злої долі завжди живи
ла любов до рідної землі, до її віковіч
них святинь, збереження яких, на
думку письменника, у душі й на зем
лі — найперша мета кожної людини.
Твори П. Загребельного характе
ризуються моральним пафосом, по
лемічністю проблем, оригінальністю
композиційного вирішення. Вони
зруйнували умовну межу між мину
лим і сучасністю, продемонстрували
наявність справжнього реального
світу — душі людини.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Творчість «шістдесятників»
Наступна: Григір Тютюнник 1931-1980 рр.