Народилася 1947 року в Черкаській
області, закінчила факультет жур­
налістики Київського університету.
Перша книга — «Соняхи» (1978).
Згодом — «Перед храмом любові»,
«Часнайкоротшоїтіні», «Досвіток*.
У прозі Катерини Мотрич постають
болючі проблеми сучасного українсь­
_______________________ Нова література
809
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
кого світу. Зокрема у творі «Політ
журавлів над нетолоченими трава­
ми» осмислено трагедію українсько­
го народу — чорнобильське лихо.
Твір має присвяту, що перегукується
з легендарними Шевченковими ряд­
ками: «І мертвим, і живим, і нена­
родженим жителям чорнобильського
Полісся присвячую».
Головна героїня твору — Настпя-
Спасителька, селянка з Українсько­
го Полісся, наділена даром від Бога
лікувати людей.
Насті приснився лихий сон («Звід­
кілясь узялася чорна ріка і залила
все навкруг»), що став провісником
великої біди — вибуху на Чорно­
бильській АЕС. Невидиме лихо па­
дає на голови ні в чому не винних лю­
дей: хворіють маленькі діти, не по­
вертаються з роботи чоловіки, що
працювали на станції, село ж Насті-
Спасительки готують до евакуації. Її
син тішить себе надією: «Це ж, мамо,
ненадовго, днів на п’ять», — та ге­
роїня знає, що люди прощаються з
рідною землею назавжди: «Не на
п’ять і навіть не на рік, а навіки».
О. Слоньовська зазначає, що покину­
ти землю пращурів Настя не може то­
му, що евакуацію вона сприймає наче
кінець світу. Вона втікає і залиша­
ється у своєму селі.
Своєрідно на страшне лихо накла­
дається найбільше для християн свя­
то року, адже вибух на атомній елек­
тростанції стався напередодні світлого
Великодня. Настя, не звертаючи уваги
на метушню перед від’їздом, учиняє
тісто на паску, а згодом іде до церкви.
І тільки побачивши замість людного в
такі дні майдану страшну пустку на­
віки покинутого села, вона розуміє
масштаби лиха, що сталося на її землі,
боляче переживає горе знівеченої при­
роди: «І заквилила криком чаїним,
стогоном дерев і трав, зойком неба і ве­
ликодньої землі, віднині навіки висва­
таної чорним лихом». Це вже плач не
просто людини, а голосіння всього
живого: від пташки до травинки, від
струмочка до весняного лану.
Письменниця порушує пекучі пи­
тання нашої сучасності, зокрема її
хвилює становище рідної мови, її
трагічна доля в минулому й тепер.
«Молитва до мови» Катерини Мот-
рич стала надзвичайно потрібним
твором у часи приниження українсь­
кої мови. Авторка з непідробною
щирістю звертається до найбільшої
цінності нації, просить простити не­
розумним дітям яничарство, воскрес­
нути й забуяти величним цвітом.
У «Молитві» Катерини Мотрич ук­
раїнська мова постає втіленням усіх
чеснот людини. Письменниця бачить
її і Пресвятою Богородицею, і МуД’
рою Берегинею народу — своєрідною
язичницькою богинею, і Стражден-
ницею, великомученицею, розіп’я­
тою на хресті мук.
810
Водночас це і вбога прочанка з
простягнутою рукою, осквернена й
знеславлена своїми дітьми.
Отже, усі страждання української
мови, — стверджує письменниця, —
від її носіїв, українців, які немудро
відсторонилися від неї. Молитва —
це звернення до божественної основи,
яка має втілитися в мові: «Забуяй
вічним і віщим Словом від лісів — до
моря, від гір — до степів. Освіти від
мороку і освяти святоруську землю.
Русь-Україну возвелич, порятуй на­
род її на віки!».