Народився в Караганді, закінчив
Київський університет імені Т. Шев’
Нова література
ченка. Перша збірка «Смере­
ки» (1982) заявила про прихід у літе­
ратуру справжнього таланту. Згодом
— «Потоки» (1986), «Космацький
узір» (1990), «Діти трепети» (1991).
Поезії Василя Герасим’юка завжди
мають яскраво виражений українсь­
кий колорит. Автор відчуває себе зо­
бов’язаним говорити про те, що має
хвилювати людину на цій землі, на­
віть якщо вона внутрішньо втратила
таке бажання. Для того, щоб діткну­
тися основ людської свідомості, поет
насичує свої твори невидимими пара­
лелями й глибинним підтекстом, шу­
кає незвичних ракурсів для змалю­
вання буття. Так, у поезії «Колиха­
лась колиска…» навколишній світ
подано очима немовляти. Саме тому
так часто у творі вжито слово «коли­
хатись», адже для малюка, який ле­
жить у колисці, колихається увесь
світ, що його оточує: рідна хата, мама
й тато, зоря у вікні. Вірш насичений
образами, що підкреслюють карпат­
ський колорит поезії.
В іншому творі змальовано сучас­
ного неофіта, для якого людська мо­
раль уже втратила свою істинну
суть. Поет прагне зрозуміти, звід­
кіля йде таке всезаперечення, і
переконливо доводить, що не від
прославленого своєю чесністю се­
лянського родоводу:
Ти співвітчизників скручуєш в ріг,
Немов так навчили батьки.
Твій тато маржину любив та
беріг,
Не йшов по траві навпрошки.
Урятоване ягня, яке батько поклав
під колиску сина, — символ духов­
ності, закладеної від народження, та
не кожен може пронести її через усе
життя. Останні рядки поезії звучать
як звинувачення в духовному ман-
куртстві. Батько тримає на руках
уціліле ягнятко, і ця картина стає
втіленням утраченого родоводу:
Ти як міг забути?!
Ти б очі підвів —
Воно на руках у Христа.
Паралель із Христом іще більше
поглиблює прірву між поколінням
батьків та дітей і демонструє кризу
духовності, утрату оберегів українсь­
кого роду, кризу свідомості сучасної
людини, підміну одних понять іншими.