Ти не питай, чому я у зажурі
Серед забав затьмарений, як дим.
Чого дивлюся поглядом похмурим,
Чого життям я нехтую своїм.
Ти не питай, чого душа остигла
І розлюбив веселу я любов.
Чому нікого я не кличу «мила» –
Хто раз любив, той не полюбить знов.
Хто щастя знав, той не пізнає щастя,
Коротка мить блаженства нам дана.
Від юності, від млості й любострастя
Залишиться лише нудьга одна..