Пісок сипучий по коліна…
Ми їдем – пізно – все без змін.
А сосон по дорозі тіні
Уже в одну злилися тінь.
Чорніш, частіше бір глибокий –
В душі печаль одну лиша.
Похмура ніч, як звір стоокий,
Глядить із кожного куща!.