***
Прийшли і стали тіні ночі —
Немов сторожа до дверей!
І дивиться сміливо в очі
Глибока темрява очей;
Шепоче голосом оспалим
І б’ється змійкою в лице
її волосся, що недбало
Рукою зібгане в кільце.
Стривай-но, ніч! Густою тьмою
Покрий любові світ мені!
Ти, часе, кволою рукою
Годинник свій призупини!
Але гойднулись тіні ночі,
Біжать, хитаючись, назад.
її зніяковілі очі –
Від сорому їх не піднять.
В моїх руках рука зів’яла,
Й на грудях в мене, Боже, рай –
Вона лице своє сховала…
О сонце, сонце! Зачекай!.