Для встановлення структури мови і систематизації
її одиниць використовують структурний метод.
Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ
лише на основі зв’язків і відношень між мовними елементами.
Цей метод виник у 20-х роках XX ст. як антитеза
порівняльно-історичного. Поштовхом до появи цього
методу і взагалі структурного напряму в мовознавстві
стали праці Ф. де Соссюра і І. О. Бодуена де Куртене.
Основні ідеї теорії структуралізму можна звести до
таких положень: 1) реальним є не окремий факт (звук,
морф, слово та ін.), а реальною є мова як система;
система не є сумою, що складається з елементів, вона
визначає ці елементи; 2) відношення домінують над
елементами; основними є опозиційні відношення; 3)
оскільки в мові основним є відношення, то для вивчення мови
можна застосовувати математичні методи.
Мета структурного методу — вивчення мови як
цілісної функціональної структури, елементи й частини
якої співвіднесені й пов’язані строгою системою лінг-
вальних відношень.
Структурний підхід до вивчення мови не тільки
доцільний, а й необхідний, оскільки спрямований на
вивчення внутрішньої організації самого механізму мови.
Тільки загальним напрямком філософських і взагалі
наукових ідей XIX ст. пояснюється те, що
мовознавство спочатку вивчало розвиток мови, а не її структуру.
Девіз структурного методу — несу переч ливий,
об’єктивний і економний опис мовних фактів.
Структурний метод реалізується в таких чотирьох
методиках: дистрибутивній, безпосередніх складників,
трансформаційній і компонентного аналізу.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Зіставний метод
Наступна: Дистрибутивний аналіз