Когнітивна лінгвГстика (англ. со£піііоп — знання, пізнання;
пізнавальна здатність) — мовознавчий напрям, в якому функціонування
мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а
когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються
через мовні явища.
Когнітивна модель — 1) концепція мови як різновиду когнітивно-
го процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної
обробки мовних даних; 3) характеристика процесу категоризації у мові (про-
позиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі).
Когнітивна семантика — теорія значення, яка стверджує, що
значення мовної одиниці не може бути зведеним до об’єктивної характе-
ризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс,
що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її
вираження.
426
Короткий термінологічний словник
Когнітйвна функція мови (лат. со£позсо — пізнавати) — див.
Гносеологічна функція мови.
Когнітолбгія (англ. со£пііїоп — знання, пізнання; пізнавальна
здатність і грец. Іб£оз — слово, вчення) — інтегральна наука про когнітив-
ні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують
оперативне мислення та пізнання світу.
Код (франц. сосіе) — система символів для передавання, обробки
й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації.
Коментатйв (лат. соттепШог — пояснюю, тлумачу) — див. Пере-
повіднйй спосіб.
Компаративний метод (лат. сотрага^из — порівняльний)—див.
Порівняльно-історйчний метод.
Компонент значення —див. Сема.
Компонентний аналіз (лат. сотропепз — той, що складає) —
методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою
розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти).
Комп’ютерна лінгвГстика — див. Обчислювальна лінгвГстика.
Комунікативна лінгвГстика — напрям сучасного мовознавства, що
вивчає мовне спілкування, яке складається з таких компонентів, як
мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код
(засоби) повідомлення.
Комунікативна функція мови (лат. соттипісаііо — повідомлення,
зв’язок) — функція спілкування між людьми, народами.
Комунікативний синтаксис — синтаксис, об’єктом якого є
актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія
висловлень тощо.
Комунікатйвність речення — одна з основних ознак речення, яка
полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і
здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуа-
цію мовлення.
Комутація (лат. соттиіаііо — зміна) — співвідношення між двома
знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають
у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків.
Конатйвна функція мови (лат. соп-паіиз — народитися
(виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) — функція засвоєння.
Конвергенція (лат. сопчег&о— сходжусь, наближаюсь)— 1) збіг
двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов
Унаслідок контактування.
Конверсйви — слова, які передають двобічні суб’єктно-об’єктні
відношення в лексико-семантичній системі.
Конверсія (лат. солуєгз/’о — обертання, перетворення) — 1) у
семантиці — зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних
сторін (Роман купує у Степана книжку— Степан продає Романові книжку);
2) у словотворенні — спосіб словотворення без використання
спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу.
Конкретне мовознавство— мовознавство, яке вивчає окремі
(конкретні) мови (україністика, русистика тощо).
Конотація (лат. со (п) — префікс, що означає об’єднання, сумісність,
і поШіо — позначення) — додаткові семантичні і прагматичні
особливості («співзначення») лексичного значення та значень інших мовних
рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект.
Конститутивна функція фонем (лат. сопзіііиіиз — визначений) —
функція, пов’язана зтворенням одиниць вищого рівня — морфем і слів.
Короткий термінологічний словник
427
Конструктивне мовознавство (лат. сопзігисііо — побудова,
складання) — мовознавство, яке вивчає мову, и структуру на відміну від
функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення.
Конструктивний синтаксис (лат. сопзігисііо — побудова,
складання) — синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми.
КонструкцГйна граматика — граматика, яка при інтерпретації
форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх
складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні
обмеження на складники.
Контекст (лат. сопіехіиз — поєднання, зв’язок) — мовне оточення
або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця.
Контенсйвна типологія мов (англ. сопіепі— зміст) — типологія,
зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і
способи їх вираження).
Контрастйвна лінгвГстика —див. Зіставне мовознавство.
Контрастйвний метод —див. Зіставнйй метод.
Контрастна дистрибуція (франц. сопігазіе — протилежність) —
дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях,
але мають різне значення (дім —дим —дум —дам).
Конфронтатйвна лінгвГстика —див. Зіставне мовознавство.
Концепт (лат. сопсеріиз — думка, поняття) — у когнітивній
лінгвістиці — одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї
інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини;
оперативна змістова одиниця пам’яті, ментального лексикону,
концептуальної системи і мови мозку (Ііп£иа тепіаііз), усієї картини світу,
відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає,
припускає, думає, уявляє про об’єкти світу.
Концептуалізація (англ. сопсеріиаіііаііоп, від лат. сопсеріиз
—думка, поняття) — поняттєва класифікація; процес пізнавальної
діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї,
і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї
концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і
виникнення різних структур представлення знань із деяких
мінімальних концептуальних одиниць.
Концептуальна система — сукупність усіх концептів, наявних у
розумі людини, їх упорядковане об’єднання.
Концептуальний аналіз —у когнітивній лінгвістиці — методика
дослідження концептів на основі сполучуваності відповіднихлексем, а
також більш широких контекстів їх вживання.
Копенгагенський структуралізм —див. Глосематика.
Кореляти вні опози ції фоне’м (лат. со — префікс, що означає
об’єднання, спільність, сумісність, і геїаііо — відношення) — опозиції, члени яких
розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими — збігаються.
Кореляція (лат. соггеїаііо — співвідношення) — 1) ряд
фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна
зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови.
Кореневі мови —див. Ізолюючі мови.
Корінь — основна, єдина обов’язкова для кожного слова
морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх
граматичних формах і споріднених словах.
Креольські мови (франц. Сгеоіе, від ісп. сгіоііо — людина
мішаного походження, від батьків двох рас)— мови, сформовані на основі
піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв.
428
Короткий термінологічний словник
Кульмінативна функція фонем (лат. сиїтеп — вершина) —
функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що
досягається завдяки наголосу або сингармонізмові.
Кумулятивна функція мови (лат. ситиіо — згрібаю,
нагромаджую) — функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній
сфері. Синонім: істбрико-культурна функція.
Ларингальна теорія (грец. Іагіпх — гортань) — теорія
найдавнішого складу, походження і чергування індоєвропейських голосних, яка
виходить з існування у прамові особливих фонем, умовно названих ларин-
галами.
Лексема (грец. Іехіз — слово, вислів) — слово як сукупність усіх
його форм і значень, як структурний елемент мови.
Лексико-граматичні розряди (категорії) — граматично релевант-
ні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна
семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо).
Лексикографія (грец. Іехікбп — словник і £гаргю — пишу) —
розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та
опрацюванням їх теоретичних засад.
Лексико-семантйчна група — тісне об’єднаня слів у межах лекси-
ко-семантичного поля.
Лексико-семантйчна система — один із рівнів мовної структури,
що складається із слів та їхніх значень.
Лексико-семантйчне поле — сукупність парадигматично
пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту (іноді й
спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й
функціональну подібність позначуваних явищ.
Лексико-семантйчний спосіб словотворення — спосіб
словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного
значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури).
Лексико-синтаксйчний спосіб словотворення —спосіб
словотворення, за якого нові слова творяться шляхом поєднання в одному слові
двох чи більше слів або словоформ внаслідок лексикалізації
словосполучень.
Лексичне значення — історично закріплена у свідомості людей від-
несеність слова з певним явищем дійсності.
ЛінгвГстика тексту — галузь мовознавчих досліджень, об’єктом
яких є правила побудови зв’язного тексту та його змістові категорії.
Лінгвістична географія — див. Ареальна лінгвГстика.
Лінгвістична типологія — див. Типолопчне мовознавство.
Лінгвогенетйчний метод (лат. Ііп§иа — мова і £епезі5 —
походження) — див. Порівняльно-історйчний метод.
Лінгвогеографія — див. Ареальна лінгвГстика.
Лінгводидактика (лат. Гт£иа — мова і грец. сІШакйкоз —
повчальний) — теорія освіти, що обґрунтовує і розкриває зміст, методи і форми
навчання мови.
Лінгвостатйстика — розділ математичноїлінгвістики, який вивчає
статистичні закономірності в мові.
Лбгіко-граматйчний синтаксис — синтаксис, в якому речення і його
компоненти інтерпретуються з позиції логіки.
Логіцизм — див. Лопчний напрям у мовознавстві.
Лопчний напрям у мовознавстві— сукупність течій, концепцій, що
вивчають мову в и зв’язках із мисленням та знанням і орієнтуються на
певні школи в логіці та філософії. Синонім: логіцизм.
Короткий термінологічний словник
429
Локуція (англ. Іосиїюп — мовний зворот, вислів) — використання
мовних засобів для досягнення мети.
Маркер(франц. тащиеиг, відтагциег — робити мітку) —див. Сема.
Математична лінгвГстика — галузь мовознавства, яка вивчає
можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов.
Математична логіка — формальна логіка, яка застосовує
математичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за
допомогою обчислень (формалізованих мов).
Машинний переклад — переклад текстів з однієї мови на іншу за
допомогою ЕОМ.
Ментальні репрезентації (франц. тепіаі — мислений, розумовий,
від лат. тепз, тепііз — розум, думка, мислення і гергезепіаііо —
наочне зображення) — ключове поняття когнітивної науки, яке стосується
процесу представлення (репрезентації) світу в голові людини й одиниць
такого представлення; умовні функціонально визначені структури
свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний або видуманий
світу свідомості, втілюють знання про нього й почуття, які він викликає,
відображають стани свідомості та процеси мислення.
Метамбвна функція — функція мови бути засобом дослідження і
опису мови утермінах самої мови.
Метод глотохронології (грец. §І6іІа — мова, сЬгбпоз — час і
/о’£о5 — слово, вчення) — статистичний метод датування, який
застосовується для визначення тривалості окремого існування двох споріднених мов
шляхом підрахунку процентного співвідношення спільних елементів уїх
основному словниковому фонді.
Метод лінгвістичної географії — метод, який полягає у нанесенні
на географічну карту даних про особливості певних мовних явищ у
вигляді ізоглос (ліній, які позначають межі поширення певного мовного
явища).
Методика безпосередніх складників — спосіб подання
словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення чи
речення у вигляді ієрархії вкладених один в одного елементів.
Методика семантичного поля — спосіб дослідження лексико-
семантичних систем двох чи більше мов, який полягає в тому, що
семантичне поле однієї мови накладається на відповідне поле іншої і таким чином
установлюються їхні відмінності, зумовлені неоднаковим членуванням
мовами навколишнього світу.
Методика фізіологічних реакцій — методика, яка полягає в
реєстрації фізіологічних реакцій людського організму (судинна реакція,
розширення зіниць ока, зміни частоти пульсу тощо) на певні мовленнєві
стимули.
Мова — природна система комунікативних знаків і правил їх
функціонування.
Мбва-еталбн — ідеальна мовна система, спеціально
сконструйована лінгвістом, у якій представлені універсальні властивості всіх мов,
як основа (тло) для зіставних досліджень мов.
Мова-основа —див. Прамова.
Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія, здійснювана
відповідно до прийнятих у суспільстві правил мовленнєвої поведінки.
Мовлення — конкретно застосована мова; засоби спілкування в
їх реалізації.
Мовна асиміляція — процес утрати етносом рідної мови і перехід
на мову іншого (панівного) етносу.
430
Короткий термінологічний словник
Мовна картина свРту — спосіб відбиття реальності у свідомості
людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та
культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному
колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними
концептуально-структурними канонами.
Мовна компетенція (лат. сотреіепііа, від сотре£о — взаємно
прагну; відповідаю, підходжу) — рівень знання своєї мови певним
індивідом.
Мовна норма — сукупність мовних засобів, що відповідають
системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування.
Мовна полГтика — сукупність ідеологічних принципів і практичних
дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на
розвиток мовної системи у певному напрямі.
Мовна ситуація — сукупність форм існування однієї мови або
сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах
певних адміністративно-політичних утворень.
Мовна типологія (грец. іуроз — форма, зразок і Іб£оз — вчення) —
1) визначення загальнолінгвістичних таксономічних категорій як
основа для класифікації мов за типами; 2) розділ мовознавства, який
досліджує принципи і опрацьовує способи типологічної класифікації мов.
Мовний етикет — усталені мовні звороти, типові формули, які
використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають
національно-культурним традиціям певного соціуму.
Мовний союз—особливий тип ареально-історичної спільності мов,
що характеризується певною кількістю подібних структурних і
матеріальних ознак, набутих внаслідоктривалого й інтенсивного контактного й
конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору.
Мовні контакти (лат. сопіасїиз — дотик) — взаємодія двох чи більше
мов, яка впливає на структуру і словниковий склад однієї чи багатьох із них.
Мовні універсали (лат. ип’мегзаііз — загальний) — явища,
властиві всім мовам або більшості з них.
Модальність (від сер.-лат. тосіаііз — модальний; лат. тосіиз —
міра, спосіб) — функціонально-семантична категорія, яка виражає різні
види відношення висловлення до дійсності, а також різні види
суб’єктивної кваліфікації повідомлюваного.
Модифікаційне словотвГрне значення (лат. тооЧГісаҐю —
видозміна, перетворення) —додаткова ознака до значення твірного слова без
зміни частиномовної належності слова.
Модус (лат. тосіиз — міра, спосіб) — частина речення
(висловлення), яка виражає ставлення мовця до повідомлюваного; оцінка змісту
речення (висловлення).
Молодограматйзм — напрям у порівняльно-історичному
мовознавстві, що поставив собі за мету досліджувати живі мови, які нібито
розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами.
Моногенез — див.^Гебрія моногенезу.
Морф (грец. тогрІїЙ — вигляд, форма) — конкретний лінійний
представник морфеми, один із формальних її різновидів; найкоротший
мінімальний відрізок словоформи, наділений значенням.
Морфема (грец. тогріїе — вигляд, форма)— мінімальна
двостороння одиниця мови, тобто одиниця, що має план вираження і план
змісту і яка не членується на простіші одиниці такого самого роду.
Морфологічний рівень мови — система механізмів мови, яка
забезпечує побудову словоформ та їх розуміння.
Короткий термінологічний словник
431
Морфолопчний спосіб словотворення — спосіб словотворення,
за якого словотворчим формантом є афіксальні засоби.
Морфологія (грец. тогрле — вигляд, форма і Іб£о5 — слово,
вчення) — 1) граматична будова слова; система притаманних мові
морфологічних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування;
2) розділ граматики, який вивчає закономірності функціонування і
розвитку цієї системи.
Морфблого-синтаксйчний спосіб словотворення —спосіб
словотворення, за якого нові слова творяться шляхом переведення слова або
окремої словоформи з однієї частини мови в іншу.
Морфонема (від морфема і фонема) — ряд фонем, що замінюють
одна одну в межах тієї самої морфеми і представлені в її аломорфах.
Морфонолопчний проміжний рГвень — рівень мови, проміжний
між фонологічним і морфологічним.
Морфонологія — розділ мовознавства, який вивчає фонологічну
структуру морфем і використання фонологічних відмінностей для
вираження граматичних значень.
Морфосилабема (від морф і грец. зуІІаЬе — склад) — мінімальна
фономорфологічна одиниця в кореневих мовах, де морфема і склад
збігаються. Синоніми: силабема, силабоморфема.
Надлишкбвість інформації — різниця між граничною можливістю
коду і середнім обсягом передаваної інформації.
Надфразова єдність — відрізок мовлення, що складається з двох
чи більше речень, об’єднаних спільністю теми в композиційно-
синтаксичну конструкцію.
НатуралГзм —див. Натуралістичний напрям у мовознавстві.
Натуралістичний напрям у мовознавстві — напрям, який винику
межах порівняльно-історичного мовознавства І половини XIX ст. і
поширював принципи й методи природничих наук на вивчення мови і
мовленнєвої діяльності. Синонім: натуралізм.
Національно-мбвна полГтика — мовна політика як частина
національної політики держави.
НедиференцГйні ознаки фонем —див. Інтегральні ознаки фонем.
НейролінгвГстика (грец. леиго — жила, нерв і лінгвістика) —
наукова дисципліна, яка виникла на межі неврології та лінгвістики й
вивчає систему мови у співвідношенні з мозковим субстратом мовної
поведінки.
Нейтралізація фонем (лат. пеиігаїіз — не належний ні тому, ні
іншому) — зняття фонологічного протиставлення у певних положеннях
(позиціях).
Неогумбольдтіанство — напрям улінгвістиці, який
характеризується прагненням вивчати мову в тісному зв’язку з культурою її носіїв.
НеолінгвГстика — опозиційний до молодограматизму напрям, який
трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму.
Несистемний контекст — контекст, який не випливає із
семантики слова; невластивий для слова контекст.
Номінативна функція (лат. потіпаї’миз — називний, від потіпо —
називаю) — функція позначення предметів і явищ зовнішнього світу і
свідомості. Синоніми: репрезентативна функція, референтна функція.
Номінативний синтаксис — синтаксис, який вивчає номінативну
функцію речень, тобто функцію, пов’язану з позначуваною реченням
ситуацією (подією).
432
Короткий термінологічний словник
Номінативні мови (лат. потіпаі’миз — називний) — мови, в яких
єдино можливою формою підмета є називний (номінативний) відмінок
незалежно від перехідності (неперехідності) дієслова.
Норма мовна —див. Мовна норма.
Ностратйчна теорія (лат. позіег — наш) — теорія, згідно з якою
окремі мовні родини об’єднуються на глибшому етапі реконструкції в
одну ностратичну надродину. Синонім: борейська теорія.
Нульова морфема — морфема, яка не має реального звукового
вираження в одній із форм парадигми і виділяється, усвідомлюється
тільки у співвідношенні з матеріально вираженими морфемами в
інших формах цієї ж парадигми.
Обчислювальна лінгвГстика — лінгвістика, предметом якої є
вивчення мови, пов’язане з можливостями машинної обробки і
переробки інформації, що міститься в одиницях мови, й інформації про саму
мову, н будову і функціонування.
Одномірні опозиції фонем — опозиції фонем, в яких їхні спільні
ознаки в такій сукупності більше ніде в цій системі не повторюються.
Омоніми (грец. їіотоз — однаковий і бпута — ім’я) — слова, які
звучать однаково, але мають різні значення.
Ономасіолбгія (грец. бпотазіа — найменування і Іб§оз — слово,
вчення) — теорія номінації; один із двох аспектів семантики (поряд із
семасіологією), який вивчає природу, закономірності і типи мовного
позначення елементів дійсності.
Описовий метод — метод планомірної інвентаризації одиниць
мови і пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному
етапі розвитку мови, тобто в синхронії.
Опозиції фонем (лат. оррозіііо — протиставлення) —
протиставлення двох чи кількох фонем для виявлення різниці між ними.
ОпозицГйний прийом — прийом, який полягає в зіставленні
мовних одиниць для встановлення їхніх диференційних ознак і на цій
основі об’єднання їх у певні парадагматичні класи.
Орфографія (грец. огііїо&гаріїіа, від оШпоз — правильний і &гаріїо —
пишу) — історично сформована й загальноприйнята система правил щодо
передачі мовлення на письмі.
Особа — граматична словозмінна категорія дієслова (в деяких
мовах також іменника в позиції присудка), що означає відношення суб’єкта
дії до мовця.
Палаталізація (лат. раїаіит — піднебіння) — пом’якшення
приголосних у певних фонетичних позиціях внаслідок піднесення середньої
спинки язика до піднебіння.
Парадигма (грец. рагасІеі£та — приклад, зразок) — 1) у
широкому розумінні — ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких
визначається відношеннями до інших; 2) у вужчому розумінні — об’єднання
мовних одиниць у певні класи, де кожна з них може у мовленні бути
заміненою іншою одиницею цього класу.
Парадигматика — один із двох системних аспектів у вивченні мови,
що розглядає мовні одиниці як сукупності структурних елементів,
об’єднуваних у пам’яті мовців і пов’язаних відношенням протиставлення.
Парадигматичні відношення — відношення вибору, асоціації, що
ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальнихі позначуваних
одиниць мови.
Паракінесика (грец. рага — біля, коло, поряд і кіпеіїкоз — той, що
рухає) — жести і міміка як засоби спілкування.
Короткий термінологічний словник
433
ПаралінгвГстика (грец. рага — біля, коло, поряд і лінгвістика) —
1) сукупність невербальних засобів спілкування; 2) розділ
мовознавства, який вивчає ці засоби.
Переповіднйй спосіб — спосіб, який позначає неочевидну дію
(інформацію з чужих уст) і може виражати відтінок недовір’я, сумніву,
здивування. Синонім: коментатйв.
Перлокуція (лат. рег — префікс, що означає посилення,
завершення, дію, спрямовану на щось, крізь щось, і англ. Іосиііоп — мовний
зворот, вислів) — вплив мовлення на свідомість та поведінку адресата.
Перформатйв (лат. реііогто — дію) — висловлення, еквівалентне
дії, вчинку.
Перформатйвна функція — функція мовлення, яка полягає у
виконанні перформативного акту, тобто такого, який рівнозначний
здійсненню дії. Див. Перформатйв.
Перцептйвна функція фонем (лат. регсерііо — сприймання,
пізнавання) — розпізнавальна функція.
ПГджини (від спотвореного англ. оиз/лезз — справа) — змішані
мови зі спрощеною структурою, які використовуються як засіб
міжетнічного спілкування.
Пізнавальна функція мови —див. Гносеологічна функція мови.
Побутовий контекст — див. Ситуативний контекст.
Поверхнева структура — спосіб конкретного опису синтаксичної
побудови кожного окремого речення з його глибинних структур. Див.
Глибинна структура.
Поетична функція мови —див. Естетична функція мови.
ПолісемГя (грец. роїузетоз — багатозначний) — наявність різних
лексичних значень в одному й тому самому слові.
Полісинтетичні мови (грец. роїуз — багато і зупіііезіз —
поєднання) — мови, в яких різні частини висловлення у вигляді аморфних слів-
основ (коренів) об’єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких
оформляється службовими елементами. Синонім: інкорпоруючі мови.
Поняттєві категорії— загальні смислові компоненти, властиві не
окремим словам і системам їхніх форм, а широким класам слів, що
виражаються в мові різноманітними засобами (прямо чи непрямо, явно чи
приховано, лексично, морфологічно або синтаксично).
Поняття — форма мислення, в якій відбиваються загальні істотні
властивості предметів і явищ об’єктивної дійсності, загальні
взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної системи ознак.
Порівняльно-історйчне мовознавство— лінгвістичний напрям,
який досліджує мови для встановлення їхньої спорідненості та
вивчення історичного розвитку споріднених мов.
Порівняльно-історйчний метод -1- сукупність прийомів і процедур
історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також
окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку. Синоніми:
компаративний метод, лінгвогенетйчний метод.
Порбджувальна лінгвГстика —див. ГенеративГзм.
ПотенцГйна сема — сема, яка не характеризує позначені словом
предмет чи поняття, але може виявлятися у певних ситуаціях. Синонім:
ймовірнісна сема.
Прагматика (грец. рга£таіікбз — дійовий, чинний) — сфера
досліджень у семіотиці й мовознавстві, в якій вивчається функціонування
мовних знаків у мовленні; розділ мовознавства, який вивчає комплекс
проблем, що стосується мовця, адресата, їх взаємодії в комунікації.
434
Короткий термінологічний словник
Прагматична функція мови — функція, що вказує на ставлення
мовця до висловленого.
Прагматичний синтаксис— синтаксис, предметом якого є
комплекс проблем, пов’язаних з мовцем і адресатом, їх взаємодією у
процесі комунікації.
Прамо’ва — мова, з діалектів якої виникла група (сім’я) споріднених мов.
Прафбрма — вихідна для пізніших утворень мовна форма,
реконструйована на основі закономірних відповідників у споріднених мовах.
Синонім: архетйп.
Предикат (лат. ргзео7сз£ит— сказане) — конститутивний елемент
судження, тобто те, що говориться (стверджується або заперечується)
про суб’єкт.
Предикатйви (лат. ргаебісаімиз — стверджувальний,
категоричний) — див. Категорія стану.
Предикативність — комплексна синтаксична категорія, яка
виражає відношення повідомлюваного до дійсності і формує речення як
комун і кати в ну од и н и цю.
Пресупозйція (лат. ргае — попереду і зиррозіііо — припущення,
презумпція) — компонент смислу речення, який повинен бути істинним
для того, щоб речення не сприймалось як семантично аномальне або
недоречне в даному контексті.
Приватйвні опозиції фонем — опозиції, в яких один елемент має
якусь ознаку, а інший її не має.
Прийом відносної хронології — прийом порівняльно-історичного
методу, який полягає у встановленні послідовності появи в часі мовних
явищ (яке з них виникло раніше, а яке пізніше).
Прийом внутрішньої реконструкції — прийом
порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм шляхом
порівняння мовних одиниць всередині однієї мови.
Прийом зовнішньої реконструкції — прийом
порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм на основі
порівняння відповідних одиниць споріднених мов.
Прийом «слів і речей» — прийом дослідження лексики, за якого
історію слова вивчають разом з історією позначуваної словом речі.
Прийом тематичних груп — прийом дослідження лексики, за
якого слово вивчають у зв’язку з іншими словами, пов’язаними з ним
спільною темою.
Прийоми внутрішньої інтерпретації— способи вивчення мовних
явищ на основі їх системних парадигматичних і синтагматичних зв’язків.
Прийоми зовнішньої інтерпретації— способи вивчення мовних
явищ за зв’язком з позамовними (соціологічними, логіко-психологіч-
ними та ін.) явищами.
Прийоми міжрГвневої інтерпретації — способи дослідження
мовних явищ, які полягають у тому, що одиниці одного рівня
використовують як засіб лінгвістичного аналізу одиниць іншого рівня.
Прикладне мовознавство— напрям у мовознавстві, який
опрацьовує методи вирішення практичних завдань, пов’язаних із
використанням мови.
Прилягання —тип синтаксичного зв’язку між словами, який
виражається позиційно (порядком слів) або інтонаційно.
Принцип конгеніальності (лат. соп — префікс, що означає
об’єднання, спільність, сумісність, і §епіиз — дух) — принцип гармонізації
творчих можливостей автора і читача.
Короткий термінологічний словник
43Ь
Приховані категорії — семантичні й синтаксичні ознаки слів чи
словосполучень, які не мають явного морфологічного вираження, але є
суттєвими для побудови й розуміння висловлення, зокрема тому, що вони
впливають на сполучуваність слів.
Пропозиція (лат. ргорозіііо — основне положення) — семантичний
інваріант, спільний для всіх членів модальної й комунікативної
парадигм речень.
ПропорцГйні опозиції фонем — опозиції, в яких відмінність між
фонемами така сама, як і в іншій опозиції.
Просодія (грец. ргозобіа — приспів, наголос) — надсегментні
особливості мовлення: висота тону, часокількість, сила голосу; наголошення.
ПрбстГ універсали — див. Елементарні універсали.
Просторова лінгвістика — див. Ареальна лінгвістика.
Протеза (грец. ргдМезіз — додання, приєднання) — поява перед
голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення
вимови.
Прототип (англ. ргоіоіуре, від грец. ргоіоіуроп — прообраз) —
1) одиниця, яка виявляє найбільшою мірою властивості, спільні з іншими
одиницями даної групи; 2) одиниця, яка реалізує спільні для групи
властивості без домішки інших властивостей.
ПсихолінгвГстика (грец. рзусіпе — душа і лінгвістика) — галузь
мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в
їх співвідношенні з системою мови.
Психолінгвістичні методи — методи дослідження мовних явищ, які
полягають в обробці й аналізі мовних фактів, отриманих від
інформантів у результаті спеціально організованих експериментів.
Психолопзм — див. Психолопчний напрям у мовознавстві.
Психолопчний напрям у мовознавстві — сукупність течій, шкіл і
окремих концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного
стану і діяльності людини або народу. Синонім: психолопзм.
Редеривація (лат. ге — префікс, що означає зворотну або
повторну дію, і дериваціяі— див. Зворотне словотворення.
Рема (грец. /тіетз — сказане) — компонент актуального
членування речення, те, що стверджується або запитується про вихідний пункт
повідомлення — тему і створює предикативність, закінчене
вираження думки.
Репрезентативна функція (лат. гергезепіаііо — наочне
зображення) — див. Номінативна функція.
Референт (англ. геїег — співвідносити, посилатися; лат. геїегепз —
той, що відносить) — об’єкт позамовної дійсності, який має на увазі
мовець, коли вимовляє певний мовленнєвий відрізок.
Референтна функція —див. Номінативна функція.
Речення — основна синтаксична одиниця, яка являє собою
інтонаційно оформлене смислове і граматичне ціле, що формує і виражає
окрему відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності.
РГвні мови — складові частини структури мови (яруси), кожна з яких
характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і набором
правил, що регулюють їх використання і групування в різні класи й
підкласи, і знаходиться в ієрархічних відношеннях щодо інших
(фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні).
Рід — граматична категорія, яка властива різним частинам мови і
полягає в розподілі слів за двома чи трьома класами, традиційно
співвіднесеними з ознаками статі або їх відсутністю.
4с$Ь
Короткий термінологічний словник
Сема (грец. зіта — знак) — мінімальна, гранична одиниця плану
змісту. Синоніми: компонент значення, семантичний множник, маркер.
Семантика (франц. зетапі’щие — наука про зміст, від грец.
зе тапіікбз — який має значення, означає) — 1) план змісту в мові; 2)
значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план змісту в
мові.
Семантичний диференціал — психолінгвістичний прийом
(анкетування), який полягає у використанні комплексу пар семантичних дифе-
ренційних ознак для характеристики одиниць мови (визначення відстані
між значеннями слів, їх місця в лексико-семантичній системі,
вивчення звукосимволізмутощо).
Семантичний множник — див. Сема.
Семіолбгія —див. Семіотика.
Семіотика (грец. зетеіоп — знак) — наукова дисципліна про різні
системи знаків, які використовують для передачі інформації.
Сигніфікатйвна функція фонем (лат. зі£пііїсаге —давати знати,
виявляти) — функція розрізнювати значення слів і морфем.
Силабема (грец. зуІІаЬе — склад) — див. Морфосилабема.
Силабоморфема — див. Морфосилабема.
Сильна позиція фонем — позиція, в яких протиставлення і
розрізнення фонем досягають повної сили.
Символіка звука — див. ЗвукосимволГзм.
СингармонГзм (грец. зуп — разом і Ьагтопіа — співзвучність) —
характерний здебільшого для тюркських мов фонетичний процес
уподібнення (асиміляції) наступних голосних звуків афіксів попереднім
голосним звукам кореня.
Синкретизм (грец. зупкгеіікоз — з’єднання) — формальне
нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів.
Синоніми (грец. зупбпітоз — однойменний) — слова, які мають
значення, що повністю або частково збігаються.
Синтагматика (грец. зупіа^та, буквально — разом побудоване;
поєднання, зв’язок) — один із двох системних аспектів у вивченні мови,
який розглядає відношення між послідовно розташованими
одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці
мовлення або в тексті, тобто сполучуваність мовних одиниць.
Синтагматичний синтаксис — розділ синтаксису, який вивчає
синтаксичну валентність слова, способи її реалізації і виражені нею відношення.
Синтагматичні відношення — відношення одиниць, розташованих
лінійно; здатність мовних одиниць поєднуватися.
Синтаксема— мінімальна семантико-синтаксична одиниця, яка
виділяється на основі семантико-синтаксичних відношень і позначає
відповідні явища дійсності; словоформа, яка бере участь в організації
речення.
Синтаксис (грец. зупіахіз — побудова, порядок) — 1) граматична
будова речень та словосполучень, правила їх творення і
функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає речення і словосполучення.
Синтаксична типологія мов — типологія, яка ґрунтується на
відношеннях суб’єкта, дії й об’єкта у реченні.
Синтактика — один із аспектів дослідження мови, за якого
виділяються відношення між одиницями мови.
Синтетйзм (грец. зупіііезіз — поєднання) — типологічна ознака
мовної структури, що виявляється в об’єднанні в межах одного слова
кількох морфем (лексичних, словотвірних, словозмінних).
Короткий термінологічний словник
437
Синтетичні мови (грец. зупіііезіз — поєднання) — мови, в яких
граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова
(граматичне значення виражається за допомогою флексій, формотворчих
афіксів, чергування звуків і суплетивізму).
СинхронГчне мовознавство — мовознавство, яке вивчає мову в
синхронії (див. СинхронГя).
СинхронГчний словотвГр — словотвір, який вивчає систему
словотвірних засобів, наявних у мові на певному етапі її розвитку, і структуру
слів, яка визначається її синхронними мотиваційними відношеннями з
іншими словами.
СинхронГя (грец. зупсіїгопоз — одночасний) — 1) стан мови на
певний момент (період) її розвитку; 2) вивчення мови в цьому стані (в
абстракції від часового чинника).
Сирконстанти (франц. сігсотзіапсе, від лат. сігситзіапііа —
обставини, умови) — вільні, не зумовлені валентними властивостями
поширювачі слова (обставини часу, місця, способу дії тощо).
Система мови (грец. зузіета — ціле, що складається з частин;
поєднання) — множинність елементів будь-якої природної мови, які
перебувають у відношеннях і зв’язках один з одним і утворюють певну
єдність і цілісність.
Системний контекст — контекст, за якого сполучуваність слова
зумовлена його індивідуальним значенням.
Ситуативний контекст — контекст, зумовлений певною ситуацією.
Синонім: побутовий контекст.
Склад — звук або комплекс звуків, що вимовляється одним
поштовхом видихуваного повітря; мінімальна одиниця мовленнєвого
потоку, яка складається з максимально звучного звука і прилеглих до нього
менш звучних звуків.
Складні” універсали — див. ІмплікацГйні універсали.
Слабка позиція фонем — позиція, в якій протиставлення фонем є
неповним або зовсім зникає.
Слово — основна структурно-семантична одиниця мови, яка
співвідноситься з предметами, процесами, явищами дійсності, їхніми
ознаками та відношеннями між ними, вільно відтворюється у мовленні й
служить для побудови висловлень.
СловозмГна —творення граматичних форм одного й того самого слова.
СловозмГнні граматичні категорії— категорії, яких слово може
набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується у мовлен-
нєвомуланцюжку.
Словосполучення — два чи більше повнозначних слів, об’єднаних
синтаксичним зв’язком.
СловотвГр — 1) творення похідних слів за дериваційними
правилами і словотвірними типами. Синоніми: словотворення, деривація;
2) розділ мовознавства (традиційно — граматики), що вивчає будову і
творення похідних слів. Синонім: дериватолбгія.
СловотвГрна модель — див. СловотвГрний тип.
СловотвГрна мотивація — семантична і формальна зумовленість
значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й
формальні відношення між похідним і твірним словом.
СловотвГрна похГдність — семантична вивідність властивостей
похідного слова з властивостей вихідних одиниць.
СловотвГрне гніздо — сукупність слів, упорядкованих
відношеннями похідності і об’єднаних спільним коренем.
438
Короткий термінологічний словник
Словотвірне значення — узагальнене категоріальне значення слів
певної словотвірної структури, що встановлюється на основі семантичного
співвідношення похідних слів та їхніх твірних і виражається за допомогою
словотвірного форманта. Синонім: деривацГйне значення.
СловотвГрний ланцюжок— комплексна одиниця словотвірного
гнізда, що об’єднує ряд споріднених слів, які перебувають у відношеннях
послідовної похідності і взаємозалежності.
СловотвГрний проміжний рГвень — рівень мови, проміжний між
морфологічним і лексико-семантичним.
СловотвГрний тип — формально-семантична схема побудови похідних
слів, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форманта,
словотвірного значення. Синонім: словотвГрна модель.
Словотворення —див. СловотвГр 1.
Словоформа — граматична форма того самого слова, його
граматичний різновид, який виявляє лексичну тотожність з іншими співвідносними
словоформами цього слова і протиставляється їм за своїми граматичними
значеннями.
Соціальний символГзм — один із виявів взаємозв’язку між
соціальною структурою суспільства і його культурою; регуляція соціальних
стосунків за допомогою культурних, в т. ч. мовних, засобів.
СоціолінгвГстика (лат. зос/еГаз — спільність і лінгвістика) —
мовознавча наука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції,
взаємодію мови і суспільства.
Соціолінгвістичні методи — методи, які ґрунтуються на синтезі
лінгвістичних і соціологічних процедур.
Соціологічний напрям — сукупність течій, шкіл і окремих концепцій,
які трактують мову передусім як соціальне явище.
Споріднені мови — мови, які походять від спільної прамови.
Спосіб словотворення — прийом зміни твірного слова або
словосполучення (його морфемної будови, звукового складу, лексичного значення),
внаслідок чого утворюється нова похідна одиниця.
Стадіальність — див. Теорія стадіальності.
Стан — граматична категорія дієслова, якою передається
взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі виконання дії.
Статистичні методи — сукупність операцій та обчислень,
використовуваних математичною статистикою для аналізу великих масивів даних,
що підлягають дії значної кількості факторів, які неможливо
індивідуалізувати.
Статистичні універса’лії — універсали, які позначають явища
високого ступеня ймовірності, але не охоплюють усі мови. Синонім: фреквенталії.
Стилостатйстика — галузь стилістики, що досліджує авторські та
функціональні стилі і жанри статистичними методами. Синонім: статистична
стилГстика.
Структура мови — спосіб організації мовної системи, її внутрішня
будова.
СтруктуралГзм — мовознавчий напрям, який розглядає мову як чітко
структуровану знакову систему і прагне до суворого (наближеного до
математичних наук) формального її опису.
Структурна схема речення — абстрактний зразок речення, до складу
якого входить мінімум компонентів, необхідних для його побудови.
Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише
на основі зв’язків і відношень між мовними елементами.
Структурний синтаксис — див. Дистрибутивний синтаксис.
Короткий термінологічний словник
439
Суб’єкт (лат. зуЬ]есіит — підкладене) — формально-семантична
категорія синтаксису, що означає предмет або істоту, про які
повідомляється у реченні; підмет.
Субзнаковий рГвень мови (лат. зиЬ — під) — рівень мовних
одиниць, які не є знаками, а лише складниками знаків.
Субкбд (лат. зиЬ — під і код) — підвид коду, різновид коду.
Субстрат (лат. зиЬ — під і зігаіит — шар, пласт) — мова-підоснова,
елементи якої розчинилися в мові, що нашарувалася на неї; сліди
витісненої місцевої мови.
Суперзнаковий рГвень мови (лат. зирег— над) — рівень мовних
одиниць, що складаються зі знаків; надзнаковий рівень.
Суперстрат (лат. зирег— над і зігаіит — шар, пласт)— мова-
надоснова, елементи якої розчинилися в мові, над якою вона
нашарувалася; сліди мови чужинців, асимільованих корінним населенням.
Сценарій (італ. зсепагіо, від лат. зсаепа — сцена) — різновид
структури репрезентації, який виробляється внаслідок інтерпретації тексту,
коли ключові слова й ідеї тексту створюють тематичні («сценарні»)
структури, що вилучаються з пам’яті на основі стандартних, стереотипних
значень, приписуваних термінальним елементам.
Табу (франц. іаЬои, від полінезійського іари — заборонений,
священний) — заборона на вживання певних слів, що зумовлюється
містично-забобонними, соціально-політичними, культурними та морально-
етичними чинниками.
Тезаурус (грец. іііезаигоз — скарб, скарбниця) — див. ІдеографГ-
чні словники.
Тема висловлення (грец. ііпета — те, що покладено в основу) —
компонент актуального членування речення, вихідний пункт
повідомлення — те, про що стверджується у реченні (дане, відоме).
Тематичні словники —див. ІдеографГчні словники.
Теорія ієрархії мовних рГвнів—теорія французького мовознавця
Еміля Бенвеніста, згідно з якою мовні одиниці планом вираженння
спираються на нижчий рівень, а планом змісту входять до вищого р^вня.
Теорія ізоморфГзму (грец. Гзоз — рівний, однаковий і тогріпе — вид,
форма) —теорія польського мовознавця Єжи Куриловича, яка доводить
відсутність якісної відмінності між різними рівнями мови і дозволяє
застосовувати в їх дослідженні одні й ті самі методи і принципи.
Теорія інформації— наука, яка вивчає проблеми передавання,
приймання, зберігання, перетворення й обчислення інформації.
Синонім: інформатика.
Теорія ймовГрностей — математична наука, що вивчає способи
обчислення ймовірностей одних випадкових подій за ймовірностями
інших подій.
Теорія (концентричних) хвиль —теорія німецького мовознавця Йо-
ганеса Шмідта, згідно з якою кожне нове мовне явище поширюється з
певного центра хвилями, що поступово згасають, через що споріднені
мови непомітно переходять одна в одну.
Теорія мінімального зусилля —див. Закон мовної економії.
Теорія множин — розділ математики, в якому вивчаються
загальні властивості множин (сукупностей яких-небудь об’єктів).
Теорія моногенезу (грец. топоз — один і £епезіз — народження,
походження) — вчення про походження людської мови з одного джерела.
Теорія номінації (лат. потіпаііо— називання, найменування) —
розділ мовознавства, що вивчає загальні закономірності утворення мо-
440
Короткий термінологічний словник
вних одиниць, взаємодію мислення, мови і дійсності в цих процесах,
ролі людського чинника у виборі ознак найменування, мовну техніку
найменування тощо.
Теорія родовідного дерева — теорія німецького мовознавця Авгус-
та Шлейхера про походження індоєвропейських мов від однієї прамови.
Теорія стадіальності — інтерпретація історичного розвитку мов як
зміни стадій (станів), що мають універсальний характер.
Типолопчне мовознавство (грец. іуроз — відбиток, форма,
зразок і Іб£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, що досліджує
принципи й опрацьовує способи типологічної класифікації мов. Синонім:
лінгвістична типологія.
Типолопчний метод — див. Зіставнйй метод.
Тон (грец. іопоз — напруження) — наділене значеннєвістю
контрастне варіювання висотно-мелодичних голосових характеристик при
виголошенні мовних одиниць.
ТопологГчна семантика — напрям у когнітивній лінгвістиці, який
вивчає відношення міжркремими значеннями слова. Див.
ТопологГчна схема.
ТопологГчна схема (грец. Іороз — місце і Іб£оз — слово, вчення) —
схема, яка показує зв’язки між значеннями полісемічного слова.
Топонім (грец. іороз — місце і бпута — ім’я, назва) — власна
назва будь-якого географічного об’єкта.
ТранспозицГйне значення — найзагальніше словотвірне
значення, пов’язане з набуттям утвореним словом значення тієї частини
мови, в яку воно транспонувалося (значення предметності, процесуаль-
ності, ознаковості тощо).
Транспозиція (лат. ігапзрозШо — перестановка) — використання
однієї мовної форми у функції іншої форми (перехід слова з однієї
частини мови в іншу тощо).
ТрансформацГйна граматика —див. Генеративна лінгвГстика.
Трансформаційний аналіз — експериментальний прийом
визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між
мовними об’єктами через подібності й відмінності в наборах їх
трансформацій.
Трансформація (лат. ігапзїогтаїіо — перетворення)—
закономірна зміна основної моделі (ядерної структури), що призводить до
створення вторинної мовної структури.
Узгодження — тип синтаксичного зв’язку, за якого граматичні
значення стрижневого слова повторюються в залежному слові.
Узус (лат. изиз— користування, вживання, звичай) —
загальноприйняте вживання мовної одиниці на відміну від його оказіонального
(випадкового, індивідуального) вживання.
Універсальні граматики — граматики, в яких граматичні категорії
пояснюються через категорії мислення; всезагальні граматики,
граматики, спільні для всіх мов.
Унілатеральна теорія знака (лат. ипиз — один і Іаіиз — сторона) —
теорія, згідно з якою знак є одностороннім, тобто має лише план
вираження (значення перебуває поза знаком).
УсГчення — утворення нових слів шляхом скорочення (кілограм —
кіло).
Фатйчна функція мови (грец. рііаіоз — говорити, оповідати,
вести пусті розмови) — функція, що полягає у встановленні та підтриманні
контакту.
Короткий термінологічний словник
441
Фігура—фон —терміни гештальтпсихології, які використовуються
в когнітивніи лінгвістиці й означають когнітивну та психічну структуру
(ґештальт), що характеризує людське сприйняття й інтерпретацію
дійсності і не зводиться до сукупності її частин. Частина
диференційованого поля, яка інваріантно виділяється чітко відмінним способом —
фігура, все інше — фон, основа фігури.
Філологія (грец. ріїі\о\о£\а, від рп/7ео — любити і Іб£оз — слово) —
загальна назва дисциплін, які вивчають мову, літературу й культуру
народу переважно через дослідження писемних текстів.
Флексія (лат. Лехіо— згинання, відхилення)— змінний афікс
наприкінці слова, що виражає синтаксичні відношення між словами у
словосполученні й реченні.
Флективні мови — мови, в яких провідну роль у вираженні
граматичних значень відіграє флексія (закінчення). Синонім: фузшні мови.
Фон —див. Фігура.
Фонема (грец. рііопета — звук, голос) — мінімальна звукова
одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих
одиниць — морфем і слів.
Фонетичний символГзм —див. ЗвукосимволГзм.
Фонетичні закони — закони, що керують регулярними змінами
звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Синонім: звуковГ закони.
Фонологічна система — сукупність фонем певної мови в їхніх
взаємозв’язках.
Фонологічні опозиції —лінгвально суттєві протиставлення
(відмінності) двох чи більше фонем, за якими ці фонеми розрізняються і які
служать для смислорозрізнення.
Фонологія (грец. рпбле — звук і Іб£оз — слово, вчення) — розділ
мовознавства, який вивчає структурні й функціональні закономірності
звукової будови слова.
Фонотактика (грец. рпбле — звук і іахіз — розташування,
розміщення) — сполучуваність фонем.
Формально-структурний синтаксис—див. Структурний синтаксис.
Фразеолопзм —відтворювана одиниця мови з двох чи більше слів,
цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.
Фразеолопчний промГжний рГвень мови — рівень мови, який
перебуває на стику лексико-семантичного й синтаксичного рівнів.
Фразеолопчні вирази — стійкі за складом і вживанням
семантично подільні звороти, які складаються зі слів із вільним значенням.
Фразеолопчні єдності — семантично неподільні фразеологічні
одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.
Фразеолопчні зрощення — семантично неподільні фразеологічні
одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.
Фразеолопчні сполучення — звороти, в яких самостійне
значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має
зв’язане значення.
Фразеологія (грец. ріігазіз — вираз і Іб£оз — слово) — 1)
сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає
фразеологічний склад мови.
Фрейм (англ. іїате— каркас, остов; будова, структура, система;
рамка; окремий кадр фільму) — структура, що репрезентує
стереотипні, типізовані ситуації у свідомості людини і призначена для
ідентифікації нової ситуації, яка ґрунтується на такому самому ситуативному
шаблоні.
442
Короткий термінологічний словник
Фреквенталії (лат. ґгециепз, род. відм. ґгециепііз — частий,
численний) —див. Статистичні універсали.
Фузійні мови (лат. Тизіо — плавлення) — див. Флективні мови.
Функції мови (лат. ґипсіїо — виконання, здійснення) —
призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку.
ФункціоналГзм —див. Функціональна лінгвГстика.
Функціональна лінгвГстика — сукупність шкіл і напрямів, які
характеризуються переважною увагою до вивчення функціонування мови
як засобу спілкування. Синонім: ФункціоналГзм.
Функціональний синтаксис — 1) синтаксис, об’єктом вивчення
якого є функції синтаксичних засобів у побудові зв’язного мовлення; 2)
синтаксис, який використовує в дослідженні функціональний підхід (підхід
від функції до засобів її вираження).
Функціонально-семантйчне поле — система різнорівневих мовних
одиниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати
одну спільну функцію, що грунтується на спільності категоріального змісту.
Цілеспрямований асоціативний експеримент — методика
психолінгвістичного опитування (анкетування), за якої експериментатор
визначає реципієнту конкретні завдання (навести означення до слів-
стимулів, оцінити в балах семантичну відстань між словами тощо).
Час— граматична категорія дієслова, що співвідносить дію або
стан з моментом мовлення.
Частини мови — лексико-граматичні класи слів, які виділяють на
основі спільності логіко-семантичних, морфологічних і синтаксичних
властивостей.
Частотні словники — словники, в яких слова розташовуються не за
алфавітом, а за спадом частот, тобто в порядку від найбільш частотного
до найменш частотного.
Члени речення — мінімальні синтаксичні одиниці, які виконують у
реченні формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні функції і
виражаються повнозначними словами або сполуками слів.
Школа естетичного ідеалГзму — мовознавчий напрям,
представники якого критикували молодограматизм з позицій так званої
естетичної філософії мови, розглядали мову як творчу діяльність індивіда.
Школа «слів і речей» — мовознавчий напрям, який висунув
принципи вивчення лексики у зв’язку з культурою й історією народу.