***
Моїй матері
Я насадив мій світлий рай,
Загородив високим тином.
В повітря синє, в дивний край
Приходить матінка за сином.
«Сину, милий, де ти?» – Тишина.
Над темним тином сонце зріє,
Воно повільно й вірно гріє
Долину райського вина.
І бережно обходить мати
Мої сади і заповіти,
І знову кличе: «Сину, де ти?»
І дбає квіти не пом’яти.
Все тихо. Та чи зна вона,
Що серце рветься аж до неба?
Що радості уже не треба,
Ковтнувши райського вина?.