***
Пішла. Та гіацинти ждали,
І день не розбудив вікна,
І в легких складках її шалі
Цвіла пахуча тишина.
Яких ще треба тут ідилій,
Та тільки як мені не знать,
Що пахощами нільських лілій
Мене прийдеш ти оп’янять.
Ця ніжність рук немов од Бога,
І шепіт цей, що віч-на-віч.
Стрункої талії знемога
І матовість округлих пліч.
Та в імені твоїм – безмірність,
І сутінь ця в очах твоїх.
Хова зміїну вже невірність
І ніч переказів сумних.
У світі грізному доладна,
Між всіх – одна не знаєш ти,
Яким ти клопотам підвладна,
Хто вірою тебе хрестив.
Ввійди проти своєї волі,
Очима, добра, спалахни
І темним зором, гострим болем
Живе ще серце різони.
Вповзи, немов змія із ями,
У північ раптом оглуши.
Замуч вустами до нестями,
Мене косою задуши..
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: *** Моїй матері
Наступна: З В. Брюсова ЗРЕЧЕННЯ