***
Коли вночі на місто сходить
Глибокий сон з усіх сторін.
Коли метелиця заводить
Свій на дзвіницях передзвін,
Як страшно серце завмирає!
Як сумовито у цей час.
Крізь зойки бурі долітає
Ледь чутних дзвонів дальній глас.
Світ весь спустів. Земля остигла…
Шепоче хуга щось зимі.
І вітром зорі загасила,
І б’є у дзвони у пітьмі.
І на пустельній, на великій
Життєвій пущі світовій
Кружляє Смерть у танці дикім
І роздимає саван свій..