***
Виткалось на озері полум’я зорі.
У бору із дзвонами плачуть глухарі.
Вивільга десь плаче у своїм дуплі,
Лиш мені не плачеться – дні минули злі.
Знаю, вийдеш ввечері за кільце доріг,
Сядем у копичку ми під сусідський стіг.
Зацілую доп’яна, всю зімну, як цвіт,
У хмільній цій радості аж засяє світ.
Ти сама від радощів скинеш плащ мерщій,
І, сп’янілу, я тебе понесу в кущі.
І нехай із дзвонами плачуть глухарі,
Є печаль весела в полум’ї зорі..