В ділі своїм без зайвої тривоги
Ми затвердили з давньої пори
Те, що горшки обпалюють не боги,
Ну, а не боги, так – дуй до гори.
Тільки, які б не пройшли ми дороги,
Нам би сприйняти усім до пори:
Точно, горшки обпалюють не боги,
Та обпалюють їх же – Майстри!.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ВЕСНА В МІСХОРІ
Наступна: Жито стихло