***
Коли сниться раннє дитинство,
Думаю вві сні по-українськи.
Коли згадую я друзів далеких,
Чується волинський діалект.
Мови мої рідні!
Як я кохаюсь між вами
Вже п’ятдесят п’ять років,
Уже п’ятдесят п’ять літ!
А ще мені запам’яталась пісня –
Старовинна й гірка _
Про якихось стрільців,
Що з ворогами боролись колись.
І була ота пісня
Протяжна і горда, –
Всі стрільці полягли –
Не здались.
В Софії, в братерськім
Слов’янському колі,
В прекраснім і древнім
Багатостраждальнім краю,
Коли усі закінчились
Болгарські й російські пісні,
Я заспівав по-українськи.
І кращою народною піснею
Визнали мою..