Все організувалося якось дивовижно швидко. Ми зустрілися із видавцем, він
сказав, що хоче видати мої вірші, бо у нього якраз є спонсор для такого роду
неприбуткової літератури, попросив мене перекласти йому ще кілька,
зауваживши, що мої граматичні помилки додають їм навіть якогось шарму. Я не
знала, як реагувати, бо до цього я думала, що граматичних помилок там нема.
Незабаром я вже тримала в руках книгу. Мені погано вірилося в те, що я маю
дотичність до цих англомовних віршованих текстів із дикими римами. Вірші
були про любов. У те, що вона колись була, також вірилося погано.
Незабаром відбулася і презентація, на якій десятки з три людей із фуршетним
шардоне в руках ходили туди-сюди, чекаючи на офіціантку із тацею канапок.
До мене підходили різні незнайомі пані та панове, із якими ми говорили про
абсолютно недотичні до поезії речі, наприклад, про те, як, живучи у Лондоні, 158
іноді страшенно хочеться борщу. Щоправда, досвід у цій сфері мала тільки я,
але поскільки це була все-таки моя презентація, люди зі мною погоджувалися.
Старий хрич шкандибав навколо і стогнав.
Хтось мені говорив, що моя поезія продовжує якусь традицію, яка, своєю
чергою, заперечує якусь іншу традицію. Хтось інший мене питав, чи це тільки
моя героїня приїхала до незнайомого міста в пошуках кохання, чи це базовано
на моєму особистому життєвому експіріенсі. О, так, казала я. Я приїхала сюди
шукати своє кохання, але не витримала конкуренції з його дружиною, тому з
горя написала цю збірку. Всі чомусь дуже сміялися, і мені самій здавалося, що
це весела історія, зовсім не болісна, і взагалі моя біографія сповнена барвистих
моментів, про які цікаво розповідати.
І, дивовижно, раптом серед усього цього шардоне, канапок і презентаційної
суєти я раптом відчула, що до мене повертається якесь дуже важливе, цінне
відчуття. Відчуття того, що я і далі живу, що кожна мить неповторна, що все
можливо. Ну звичайно, все можливо.
Світ існує для мене. Ну, і для вас, звичайно, також, він для всіх існує, і для
Джима, і для Дональда, і для Оксани, і навіть для Ніка, і для всіх українських
шахтарів, і для хрича. Але також і для мене.