Чи хмарку побачу у небі високім,
Чи дерево в полі примічу широкім, –
Одна пропливає, одне засихає…
А вітер гуде і журбу наганяє.
Нема ні вічного, ні чистого в квіті,
Пішов я тинятись по білому світу.
Та серцю російському скрізь одиноко
І поле широке, і небо високе..