У центральному нефі ми бачимо відомі фрескові зобра­ження родини Ярослава. Жіноча сторона і чоловіча сто­рона. А насправді все переплутано. Десь у XVII столітті майстри переписували фрески. У Ярослава було три дочки й чотири сини. Але всі діти князя — у чоловічих плащах — корзах. Династичні зв’язки князів Київської Русі тут легко можна представити.

Перша дочка Ярослава — Єлизавета. З нею була пов’язана знаменита лицарська історія. В Єлизавету закохався варяг із князівської дружини і попросив у батька її руки. Ярослав ска­зав, що може віддати свою дочку тільки за князя. Тоді цей ва­ряг найнявся у візантійське військо, став на його чолі і завою­вав острів Сицилію. У віршах, що дійшли до наших днів, він писав, що здійснив великі подвиги, а діва руська на нього не звертає уваги.

Трохи пізніше у варяга закохалася імператриця Візантії Зоя, але він не відповів взаємністю на її любов. Тоді Зоя кину­ла варяга в підземну в’язницю; але його військо повстало і звільнило лицаря. Варяг повертається в Скандинавію (Норве-

гію) і вбиває свого брата — короля, і вже як король Гаральд Сміливий отримує в дружини Єлизавету.

Друга дочка Ярослава — Анна, королева Франції, — справляла дуже сильне враження на сучасників, тому що була грамотна. Її чоловік, французький король Генріх І був неписьменний і на документах ставив хрестик; вона ж писа­ла — Анна Регіна. Анна Ярославівна привезла у Францію Євангеліє, що дотепер зберігається в Реймсі (у цьому місті і саме на цьому Євангелії королі приносили присягу). Осо­бистим лицарем Анни був граф Бодуен. Цей лицар у Першо­му хрестовому поході відвоював Єрусалим у мусульман і став єрусалимським королем. Там він увів культ Анни, і коли на початку XIII століття в Єрусалимі знаходилося ро­сійське посольство, то гостей зустрічали з надзвичайною пишністю, як зустрічають тільки близьких родичів. Вони дуже здивувалися. Анна була центром лицарського круж­ка, і французькі філологи знайшли у французькому лицар­ському епосі, зокрема в «Пісні про Роланда», опис київ­ських ландшафтів, тобто, мабуть, Анна розповідала про Ки­їв і ці розповіді знайшли відображення в лицарському епосі Франції.

До речі, є напівлегендарна версія про те, що Софія Київська була врятована французьким письменником Роменом Рола- ном. За задумом Постишева, Софію і Михайлівський собор не­обхідно було знищити і створити вище Хрещатика урядовий центр. Тоді відомий реставратор Барановський звернувся до Ромена Ролана, і той у відповідь надіслав листа Сталіну. Там було сказано, що Софія нерозривно зв’язана з королевою Франції й тому французька інтелігенція просить найдавні­ший пам’ятник не знищувати. Можливо, цей лист врятував Софію для нащадків.

А третя дочка Ярослава Мудрого — Анастасія — була дру­жиною угорського короля Андрія І. Вони поховані на озері Балатон, і дотепер там стоїть капела.