Спір тримаю у ріднім краю,
Чи із жінкою долю гортаю,
А чи думаю думу свою –
Чую свист, тільки звідки – не знаю.
Солов’ї чи злодії свистять
Чи щілина між зір в стратосфері.
В мене вже на столі шелестять,
Піднімаються дибки папери.
В ріднім столітті на самоті
Кличу час в співрозмовники з мрева.
Свист щоразу сильніш у світи –
Ось де буря ламає дерева.
І забув я про прикрість малу —
Бо це ж вирвався дух із полону.
З лоба витяг вночі я стрілу
Золоту – це стріла Аполлона..