Одним із переконливих доказів більш раннього хрещення Русі є так звана Змова мовчання, яку блискуче описав україн­ський вчений Михайло Юліанович Брайчевський. У своїх дос­лідженнях він звернув увагу на те, що в іноземних джерелах то­го часу повністю відсутні відомості про хрещення Русі 988 р. Ці­єю «подробицею» займалися й інші вчені. Усі отримані резуль­тати свідчили про досить дивні обставині — у жодному тексті то­го часу, що зберігся, не було виявлено хоч яких-небудь відомос­тей про обернення Русі в християнство наприкінці X ст. Поль­ські, чеські, угорські, німецькі джерела, а також італійські, французькі та інші також не згадують цієї події. Єдине виклю­чення — якийсь Тітмар Мерзебурзький, хоча він був обізнаний тільки щодо хрещення Великого князя у зв’язку з його одру­женням. А про обернення народу або країни — ані слова.

Ще більш дивним є мовчання православних джерел, на­самперед візантійських та болгарських. Жодна грецька хроніка кінця X — XI століть про ці події нічого не повідом­ляє. Тим часом, у письмових джерелах є відомості про інші події: про падіння Херсонесу, про договір Володимира Свя­тославовича з імператором Василем II, про одруження київ-

ського князя з принцесою Ганною та ін. Але немає жодного натяку на хрещення Володимира та всієї його країни, як це описує «Повість минулих літ». Аналогічна картина просте­жується і в східних джерелах. Усе це означає тільки одне — в ті часи Русь IX — X століть уже вважається християн­ською державою.

На основі описаного вище Брайчевський та деякі інші дос­лідники роблять висновок, що відсутність в іноземних джере­лах відомостей про хрещення Володимиром Русі пояснюється тим і тільки тим, що офіційний акт введення християнства в Київській державі відбувся ще у 860 році — за Аскольда та Ді­ра. І хоч після вбивства Аскольда у 882 році християнство на деякий час втратило статус державної релігії, в очах навко­лишніх країн Русь була державою християнською.