13 липня 1015 року завершився земний шлях князя Володимира Великого, одного з найвідоміших діячів вітчизняної історії й одночасно — однієї з найбільш складних і суперечливих її фігур. Володимир залишив цей світ і свою державу — Київську Русь — у дуже непростий час. Тіло князя ще не встигло охолонути, коли між його синами й тими, хто стояв за ними, розгорнулася запекла й кривава боротьба за київський трон…
Питання, про яке йтиме мова в цій статті, аж ніяк не належить до числа «білих плям» вітчизняної історії. Практично всі історики, які писали й пишуть роботи з історії Київської Русі, так чи інакше згадували про ті непевні смутні часи в житті наших далеких предків, коли брат повстав проти брата. Разом із тим серед представників як вітчизняної, так і зарубіжної історичної науки й досі не вщухають суперечки навколо одного питання, яке аж ніяк не є якоюсь складною проблемою з концептуального погляду. Його можна сформулювати досить просто: між якими саме синами князя Володимира розгорнулася боротьба за владу в Давньоруській державі? Щодо цього в світовій історії існують дві різні, багато в чому протилежні, версії. Беручи до уваги ті традиції, які за довгі роки склалися у вітчизняній історичній науці та публіцистиці загалом, ми умовно назвемо їх версією традиційною і версією нетрадиційною.