Як показали подальші події, дружба імператора Візантії Іоанна Цимісхія не була щирою. Коли Святослав з нечисленними, втомленими походами воїнами вирушив назад на Батьківщину, човнами Дунаєм і Чорним морем, як вважає історик Микола Карамзін, «навряд чи не самі греки поради-
ли печенігам скористатися слабкістю російського війська». А літописець Нестор приписує цю підступність жителям Переславця: вони, за його словами, дали знати печенігам, що Святослав повертається до Києва з великим багатством і з нечисленною дружиною. Тому печеніги обступили Дніпровські пороги й стали чекати на Святослава. Коли він під’їхав, то пересвідчився, що орда стереже порогові місця, де було потрібно перетягувати човни вздовж берега. Воїнів Святослава було дуже мало, щоб пробитися через цю орду. Святослав вирішив зимувати біля гирла Дніпра на Білобе- режжі, сподіваючись, що взимку печеніги самі відійдуть або прийде допомога з Києва.
Зима була дуже важкою і лютою. Закінчилися запаси хліба й провіанту, почався голод. Навесні Святослав рушив по Дніпру, але печеніги терпляче чекали його біля порогів. Князь був змушений пробиватися, почалася важка боротьба. І хоча озброєння у воїнів князя було краще, печеніги перевершували кількісно. Святослав, як звичайно, ішов попереду своєї дружини, але печеніги оточили й замкнули його тісним кільцем. У бою хороброго князя вбили, з ним разом загинуло багато воїнів, лише невелика частина під керівництвом воєводи Свенельда пробилася й досягла Києва, принісши городянам сумну звістку.
Так 972 року трагічно закінчив своє бурхливе життя воїна хоробрий князь Київський і всієї України-Русі Святослав Ігоревич, девіз якого «Помремо, але не осоромимо землі нашої» — не забули на нашій землі. «Запорожець на престолі» — так охарактеризував військові успіхи Київського князя Святослава М. Грушевський.
Олег ЯСТРЕБОВ
19 серпня 2005 р.