Указ Президента України про проголошення 2003 року Роком Російської Федерації в Україні та відзначення 350-ліття Переяславської козацької ради 1654 p., як, власне, і саме наближення круглої дати в календарі, в чер­говий раз не те що привернули увагу громадськості та полі­тичних партій різного спрямування до історії українсько- російських взаємин 350-літньої давності, але й певною мі­рою породили нездоровий ажіотаж навколо проблеми, яка вже давно вийшла за рамки академічних дискусій, перетво­рившись для одних в ідеологічний символ єднання «двох братніх слов’янських народів», а для інших — ілюстрацію- острах «шовіністичних намірів Москви».

Для того, щоб допомогти своїм читачам виробити влас­ний, політично неупереджений, погляд на цю проблему, «День» започаткуваа рубрику «Україна та Росія в історії та міфах», де впродовж року на сторінках «Україна Incognita» й «Історія та “Я”» опублікував цикл статей, присвячених найбільш актуальним і суперечливим проблемам україн­сько-російських відносин. У публікаціях будуть представ­лені погляди професійних істориків, але цікаво також почу­ти думки наших читачів.

Події 18 січня (8 за старим стилем) 1654 року в історич­ній, політологічній та культурологічній літературах отри­мали настільки неоднозначні та суперечливі трактування й оцінки, що, вочевидь, не лише автору цих рядків спадало на думку, що йдеться про якісь абсолютно різні календарні дні. Якщо ж спробувати звести ці описи в один, то поста­не якийсь ірреальний фантом, ілюстрація до тези про існу­вання паралельних світів і можливостей їх перехрещен­ня. Якщо ж піти іншим шляхом і визнати правильним ли­ше те, що присутнє в твердженнях протилежних сторін, то виявиться, що цей день насправді ніколи й не існував у грироді…

Стереотипи сприйняття переяславських подій 1654 р. настільки живучі, а оцінки діаметрально протилежні, що, лише абсолютно наївна людина може сподіватися на успіх у справі «навернення» до нової віри тих, хто щиро поклоня­ється ідеї «возз’єднавчого просвітлення», яке випало на го­лови Богдана Хмельницького та його однодумців і яке «на віки» визначило подальшу долю України.

Вочевидь, такими ж наївними будуть і сподівання на можливість посіяти сумніви в головах тих їх опонентів, кот­рі твердо переконані в тому, що ніякої козацької ради в Пе­реяславі в цей день і не було, а якщо й була, то на ній не бу­ло присутнім все (?!) населення України.

Будь-яка віра не потребує ніяких раціональних аргу­ментів. Тому моя розповідь звернута до тих людей, КОТ­РІ прагнуть зрозуміти: що сталося насправді того корот- коплинного зимового дня 1654 р. в Переяславі, як сто­рони до нього йшли? І якими їхні шляхи були після Пере­яслава?