Цими обіцянками і довелося задовольнитися Хмельниць­кому та його дорадникам. А скільки в них було щирої правди, а скільки лукавства, міг показати лише час. Поки що ж лише добігав кінця короткий зимовий день 8 січня 1654 р. Отож, розмова союзників після повернення із собору та вручення гетьману царського прапора, булави та символічного одягу — ферезеї, була нетривалою. Надто багато емоцій було витраче­но за цей важкий день, а попереду проглядалися не менш важ­кі переговори про наповнення обіцянок, даних царським боя­рином, реальним змістом та їхню реалізацію на практиці.

Попереду було й творення Переяславського міфу про істо­ричну закономірність і всенародне волевиявлення, про без­конфліктність узгодження позицій сторін і про беззастережну та безумовну відданість Богдана курсу на «возз’єднання Ук- раїни та Росії». Щоправда, це вже зробили надто запопадливі нащадки. Тепер же, як справедливо підмітив Михайло Гру- шевський, ані Хмельницький, ані його соратники не відчули тієї доленосної значимості моменту, що її згодом вигадають історики. Цього дня гетьману нарешті вдалося долучити до війни з Польщею сильного союзника. І в цьому він вбачав значний успіх. Переговори щодо характеру цього союзу мали розпочатися вже завтра, 9 січня 1654 р.