Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

1.3. Що ще містила в собі російська ідея. Знову про кризу

Відповімо на запитання: що саме скріплював, чому був ос­новою божественно-православний фундамент, яка конструк­ція, яка саме система цінностей і норм становила «російську ідею»? Тобто, крім загальнолюдських засад — моралі, права тощо, що ще специфічно російське фундирувало православ’я? Для відповіді на це запитання автор зробив свого часу чотири взаємодоповнюючі дослідження: філософськи проаналізував всю російську історію — з VIII століття до наших днів, за до­помогою контент-аналізу розглянув 1100 російських прислі­в’їв зі збірника В.І. Даля, на підставі вивчення російської по­езії XIX століття вибудував семантичне поле слова «Росія» й, нарешті, вивчив усі вислови російських мислителів про «ро­сійську ідею». Результатом роботи стало виявлення трьох ос­нов — Бог, збирання земель та общинний колективізм. Вони й становлять «російську ідею».

Про кризу віри я вже написав. Додам, що й дві інші ключові цінності й у той самий період (кінець XIX — поча­ток XX століття) потрапили в «зону турбулентності». Зби­рання земель у XIV столітті розпочав Іван Калита. Перетво­рюючи Москву на стольне місто, він став розширювати своє князівство й надав розвитку держави такий стратегічний імпульс, який діяв п’ять століть. Однак до кінця XIX сто­ліття стратегія кількісного зростання себе вичерпала. Ро­сійські дипломати в повідомленнях до Петербурга писали про безперспективність нових територіальних приєднань. Російський генштаб у 1903 році прийняв резолюцію про ос- таточність кордонів.

З кінця XIX століття країна переходить від стратегії кіль­кісного зростання до філософії облаштування та якісного розвитку. Починається бурхливий народногосподарський підйом, Росія стає країною першого в Євразії економічного чуда, з 1890-го по 1916-й середньорічні темпи розвитку еконо­міки в нас — найвищі в світі. Аналітики прогнозують вихід Імперії на перше місце у світі за рівнем ВВП до 1930 року.

Що ж стосується общинного устрою, що зберігався багато століть, то й він на зламі століть перетворюється на гальмо розвитку. Росія традиційно входила до зони ризикованого землекористування. Для виживання в умовах досить суворого клімату потрібно було підстрахування, і ним стала опора на культивовані громадою колективізм і взаємопідтримку. На Русі сільські жителі об’єднувалися й жили миром. Але з кін­ця XIX століття швидко зростає енергооснащеність сільської праці, з’являється якісно нова техніка, у рази збільшуються обсяги застосовуваних добрив… Зрештою, одні працюють ще енергійніше, виробляють товарну продукцію на продаж, їхні Доходи зростають. Інші починають байдикувати, знаючи — у разі чого сусіди й так прийдуть на допомогу. Громада розша­ровується. Запропонована й розпочата 1906 року П. А. Столипіним аграрна реформа, розселення із громади на сімейні ху­тори, перехід до фермерського господарства вирішували й цю найскладнішу соціальну проблему. Росія знаходила свою мо­дель виходу з глибинної кризи.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.