Мій Донбас в тополинім пуху,
наче білим закутався димом.
Лиш розмова одна на слуху –
як жить далі й що робити з Кримом?
Перехожих погляди ловлю
і не бачу іскорку веселу.
Мій Донбас посмутнів… Та люблю
я і в смутку рідну мені землю.
І нехай я сьогодні живу
вдалині від донецького краю,
згадую небес я синяву,
де шахтарські зорі не згоряють.
І куди би за велінням дня
все ж життя не кидало, та, видно,
тільки Бог, мабуть, один і зна,
що любить мені, що ненавидіть.
Не знімаю за розбрат вини
я із себе (не здававсь без бою!).
Та на благо рідній стороні
шлю мольби з Росії я з любов’ю..