АБОЛІЦІОНІСТСЬКА ЛІТЕРАТУРА —
течія в л-рі та публіцистиці США, ілейно пов’язана
з аболіціонізмом (від англ. abolish — скасувати,
відмінити) — впливовим сусп.-політ, рухом 1-ої
пол. XIX ст., шо ставив завдання негайного
скасування рабовласництва в країні та боротьби
проти расизму, дискримінації та сегрегації
чорношкірих. Він зіграв значну ролю як у
створенні та діяльності т.зв. “підземної залізниці”,
так і у формуванні сусп. думки напередодні та
протягом Громадянської війни у США.
Набираючи з 1820-х pp. заг-нац. масштабів, цей
рух розгортається насамперед в пн. вільних від
рабства штатах, зокрема, в Нов. Англії. Його гол.
осередками стають міста Бостон, Філадельфія,
Нью-Йорк. 1833 створюється Амер. аболі­
ціоністське товариство. У широкому сенсі слова
можна говорити про аболіціоністський пафос
творчості майже всіх помітних на той час
літераторів-північан, тоді як південці захищали
рабовласництво, шо лежало у підгрунті всього
економічного, соц. та культ, життя регіону. З сер.
1840-х pp. антирабовласницькі ноти лунають У
промовах метрів амер. трансценденталізму
Г.Д.Торо (1817-1862) та Р.У.Емерсона (1803-
1882), органічно входячи до їхньої концепції
громадянської непокори. Ця проблематика
посідає значне місце у доробку відомих поетів
доби У.К.Брайанта (1794-1878), який підтримував
аболіціоністів у редагованій ним впродовж
півстоліття нью-йоркській газеті “Івнінг Пост”;
Г.В. Лонгфелло (1807-1882), зокрема у
знаменитому циклі “Поезії про рабство” (1842);
Дж.Лоуелла (1819-1891); В.Вїтмена (1819-1892)
з його універсально-“космічним” демократизмом.
Для деяких представників красного письменства
та журналістики аболіціонізм став справою всього
життя, невіддільною від їхньої творчості.
Переглядаються застарілі уявлення про цей рух,
зокрема, про л-ру, шо створювалася в його межах.
Якшо раніше негри — як вільні, та і раби, —
вважалися скоріш об’єктом прикладення
доброчинних зусиль білих північан, то відомі
сьогодні документальні матеріали свідчать про
величезну ролю чорних американців в боротьбі
за визволення свого народу від рабства, шо
велася, серед ін., й словом. Поряд з “білими’
виданнями, публікувалася значна кількість негр,
газет (перша, “Фрідом Джорнал”, почала виходити
в Нью-Йорку 1827). Аболіціоністські погляди були
вперше чітко сформульовані в памфлеті нефа
Д.Уокера “Заклик до кольорових громадян світу”,
виданому в Бостоні в 1829 та структурованому
за зразком Конституції США. Крім того, очевидні
зв’язки аболіціонізму з ін. передовими рухами —
як інтелектуально-філос. (трансценденталізм), так
і громадськими (боротьба за жіночу емансипацію).
Якшо аболіціонізм білих часто спирався на амер.
морально-рел. традиції, втілені, зокрема, в
квакерстві та унітаріанстві, то чорні йшли від
реальності рабства, навіть коли користувалися
конвенційними літ. формами. Величезна заслуга
у пропагуванні ідей аболіціонізму та згуртуванні
навколо них широкого кола літераторів належить
публіцисту У.Л.Гаррісону (1805-1979); газета
“Ліберейтор”, шо він її видавав у 1831-65 pp.,
стала гол. трибуною руху. Його соратниками були
видатний промовець У.Філіпс (1811-1884),
проповідник та оратор Т.Паркер (1810-1860),
авторка однієї з перших книжок, спрямованих
проти рабовласництва, Л.М.Чайлд (1802-1880),
колишній раб, шо став пресвітеріанським
священиком, Г.Г.Гарет (1815-1882). Всі сили
справі аболіціонізму віддавав один з його лідерів,
поет Дж.Г.Віттіер (1807-1892). Багато з його
яскраво публіцистичних, просякнутих
громадянським почуттям тв. увійшли до зб. Толоси
свободи” (1846). Поетичну грань аболіціонізму
представляли негри Е.П.Раджерс (1818-1893),
Дж.М.Уїтфілд (1822-1871), Дж.Вашон (1824-
1878), Дж.М.Симпсон (1820-1876) та ін.
Визначною лекторкою була одна з чорних
письменниць Ф .Е .Гарпер (1825-1911), яка
присвятила значну частину життя антира-
бовласницькій діяльності. У галузі аболіціоністської
прози широко відома Г.Бічер-Стоу (1811-1896), як
авторка популярного роману “Хатинка лялька
Тома” (1852), шо, за висловом Емерсона, “обійшов
весь світ”. Зважаючи на феноменальний успіх тв.
та його ролю в зміні ставлення багатьох північан
до рабовласництва, А.Лінкольн назвав авторку
“маленькою жінкою, що розв’язала велику війну”.
Рабство засуджується в романі з морально-христ.
позицій, шо спричинило надалі суперечливе
ставлення до нього афро-амер. культ, спільноти.
Більш реалістично зображує причини та наслідки
цього “суто амер. феномену” Р.Хілдрет (1807-
1865) у повісті “Раб, або Нотатки Арчі Мура”
(1836), пізніше переробленій у роман “Білий раб,
або Нотатки втікача” (1852). Паралельно з
розкриттям ідей аболіціонізму у трад. жанрах
публіцистики, поезії та прози відбувається
становлення оригінального жанру, шо стоїть біля
витоків афро-амер. л-ри. — оповідок рабів (slave
narratives).
Наталя Висоцька