АВАТАРА — від санскритського аватара —
сходження неба на землю.
1. Одне з численних втілень язичницьких богів
в Індії, зокрема, бога Вішну.
2. У переносному розумінні — перетворення,
зміна, частіше на гірше. В л-рі використовується в
цьому значенні, напр., у Дж.Н.Г.Байрона, сатир,
памфлет “Ірландська аватара” (1821).
Семен Абрамович