АГАДА — (Гагада) — власне, частина
Талмуду. За жанр, складом це зб. притч, байок
та афоризмів, які виникли в раббіністському
середовиші Сер-віччя з усних пояснень зб. рел.
законів й приписів юдаїзму (Галаха, II ст, н.е.). А.
— це, власне, поет, мініатюри в прозі, які ввібрали
в себе й ісг. факт, і документ, і енергію поет, гімну,
й коментарі до Танаху (Ст. Завіту). Суто нар.,
побутова за походженням, А. дуже невимушена
шодо форми; еп ос, лірика та діалог тут
неподільно злиті. За змістом А. буває на грані єресі
та апокрифу бібл. авторитетам і, часом, Самому
Творцеві до вуст вкладено надзвичайно сміливі,
ледь не задирливі формулювання. Вільна гра
символічними паралелями, збереження живого
подиху реальності й водночас, зв’язаність із колом
сюжетів Біблії робить А, яскравою пам’яткою сер-
віч. гебр. словесності.
Духов.-етил, корені А. можна простежити в
писаннях Соломона та хакамів і соферів
Єрусалимського Храму, котрі в сер. 1 тис. до н.е.
об’єднали свої творіння як частину Ст, Завіту під
егідою імені Соломона Премудрого в книгах Притч
(“хакам” — мудрець, “хокма” — мудрість, поняття,
дуже популярні в євр. культурі; пор, також араб,
“хакам” — мудрець; в євр. рел. громаді рабину
допомагає саме “хахам”, який вільно інтерпретує
Ст. Завїг; звідси популярне в наш час слово “хохма”
— анекдот, зміст якого важливий з політ, чи
морального погляду, але викладений в
задерикуватій іронічній формі).
А. є також безпосереднім джерелом гебр.
фольклору та л-ри більш пізніх часів. Так, в
традиціях А. написано “Пісню над піснями”
Шолом-Алейхема: тут історію юнацького кохання
автора, пережитого в маленькому укр. місті
Переяславі, трактовано “з гумором” стосовно до
бібл. зразка, але одночасно вона високопоет. —
наче на картині М.Шагала закохані летять над
миршавим пейзажем містечка. Збирачами та
інтерпретаторами сюжетів А, виступали, члени
юдаїстської секти хасидів. Відбиток стилістики А.
можна спостерігати в “Книзі розважальних та
повчальних історій” cep-віч. христ. єпископа
Григорія Іоана Абуль-Фараджа Бар-Ебрея (тобто
‘ сина єврея”), який в VI ст. створив низку чудових
тв. араб, мовою, що виразно наслідують А. Традиції
А. широко використовуються, так видатний євр.
мислитель XX ст. М.Бубер. котрий дбайливо
збирав такого роду фольклор, сюжети, шо.
очевидно, відповідало його вільнодумству.
Семен Абрамович