АКИН — у Казахстані та Киргизстані, а також
у Хакасії — нар. синкретичний митець, поет-
імпровізатор, композитор-мелодист, співець-
виконавець речитативом власних тв. у супроводі
домбри чи кобзи. Мист-во А. — типовий приклад
поєднання традиції з імпровізацією. Саме
імпровізаційністю А. різниться від ж ірші. Крім
виконання власних пісенних тв., А. майстерно
переповідають і переробляють нар, поеми, казки,
легенди, епос. Мист-во А. вимагає професійної
підготовки, володіння скарбами нар. творчості та
мови, артистичності (міміка, жести, виразність
мовлення), а також міцної пам’яті та
спостережливості. Своєрідною формою перевірки
майстерності А. є айтис. Тв. А. зберігаються в
пам’яті авторів або поширюються шляхом усно-
фольклор. побутування. Перші записи їхніх пісень
зроблено казах, і рос. вченими лише в сер. XIX ст.
Існують неформальні школи А. (майстер і учні). За
жанр, репертуаром серед А. можна розрізнити
епіків, ліро-епіків, ліриків, майстрів імпровізації на
задану тему. В трад. формах А. відгукувалися на
сьогодення. Зміст пісень А. різноманітний. У них
вихваляли ханів, беїв, оспівували минувшину,
патріархально-феодальний устрій, стверджували
ідеї ісламу; з ін. боку — поетизували нар. героїв,
викривали соц. негаразди. В кочівництва та
неписьменності мисг-во А. було вагомим чинником
підтримання нац. традицій і, навіть, етнічного
самоототожнення. В нар. пам’яті збереглися імена
лише небагатьох А. минулого. Хронологічно
першим з них у Казахстані був Бухар-Жірау
Калкаманов (1693-1784). За совєтських часів А.,
подібно до всіх митців цього періоду, часто
оспівували партію, Сталіна тощо, але кращі А.
створювали й високохудож. ширі тв. (напр.,
“Ленінградці, діти мої” казах. А. Джамбула
Джабаєва, 1846-1945). Залишаються популярними
А. й у наш час.
Типол. з А. споріднені такі носії професійного
чи напівпрофесійного трад.-імпровізаційного мист-
ва, як ашуг, бард, вагант, гусан, жонглер,
кобзар, майстерзінґер, шпільман.
Анатолій Волков