АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ВІРШ — у силабо-
тоніиі — 6-стоповий цезурований (після 3 стопи)
ямб з суміжною римою.
Назва походить від ст-франц. поеми про
Александра Македонського (XII ст.), яка
спричинила появу А.в. у франц. силабіці, в якій
він визначався як 12-складовик з парною римою
та цезурами після 6-го складу і перед римованими
словами. А.в. набув найбільшого розповсюдження
в добу класицизму’ і використовувався у багатьох
жанрах — елегії, сатирі, посланні, трагедії’,
е п о сі та ін. Проіснував до XX ст. як у
перекладацькій, так і в оригінальній творчості
(напр., “Олександрійські вірші” М.Рильського,
М.Зерова):
Я к ніжна праосінь, ти йдеш моїми снами;
М ов китииі калин, рож евієш устами,
Очима темними, мов вереснева ніч.
Округлістю тьмяних алябастрових пліч
Ти невідступно скрізь з моїми почуттями.
(М.Зеров)
Борис Іванюк