АЛХІМІЧНИЙ МІФ — термін культуролога
В.Рабиновича, шо розглядає алхімічний феномен
як репрезентативний образ культури Сер-віччя,
центральне поняття алхімії — поняття
“філософський камінь”, котрий мислиться як
матеріальне втілення ідеї можливості перетворення
природи речей. Основний комплекс ідей А.м. в
Європі йде від гностиків, які започаткували думку
про недосконалість реального світу. Згодом А.м.
адсорбував ідею христ. вчення про можливість
перетворення хліба й вина на тіло й кров Христові,
людського в божественне тощо, хоча одночасно
інтенсивно розвивав поганське езотеричне знання,
яке прийнято було пов’язувати з міфічним
Гермесом Трисмегістом. А.м. функціонує в рамках
“потаємної”, окультної літератури. Ідеї та
мотиви А.м. спостерігаються і в худож. творчості
нов. часу (В.Шекспір, Й.В.Гьоте, В.Гюго,
П.Меріме, А.Франс, Г.Веллз, Г.Честертон, Т.Манн,
Г.Гарсія Маркес, О.Пушкін, М.Гоголь,
В.Жуковський, В.Брюсов, Ф.Сологуб, М.Булгаков,
Г.Квітка-Основ’яненко, П.Куліш та ін.). Численні
інтерпретації А.м. мають місце в суч. науковій
фантастиці та масовій літературі.
Семен Абрамович