АНЕКДОТ (греи. anendotos — небачений,
невиданий) — коротка, усна оповідь гумор, або
сатир, характеру з несподіваною й дотепною
розв’язкою. В основі А. звичайно покладений
неординарний, потішний і повчальний випадок,
який суперечить трад, уявленням про життєві
явища. Значна частина А. генетично пов’язана з
новелістичними (побутовими) сатир.-гумор,
казками, сюжети яких широко розповсюджені у
фольклорі багатьох народів. До найбільш древніх,
відомих дослідникам, нар. А. належать кит. і інд.
сатир.-гумор, мініатюри (4-3 ст. до н.е.). Ант.
історики Плутарх (46-127) і Светоній (70-140) часто
зверталися до А. для відтворення атмосфери
приватного життя певної іст. особистості.
Вперше термін А, був використаний у Візантії
до ‘Таємничої історії (анекдоту) Прокопія
Кесарійського” (550), в якій автор висміює порядки
при дворі імператора Юстиніана. В сер. віки і
майже до епохи раннього Відродження (період
розквіту міст) у Франції до А. відносили фабліо
(франц. fablian, від лат. fabula — історія,
оповідання, байка) – невел. анонімні сатир, і гумор,
тв.. шо зображують найрізноманітніші аспекти
повсякденного, в основному міського життя.
Фабліо мали вел. вплив не тільки на франц. л-ру,
але й на письменство сусідніх з Францією країн:
зокрема, від фабліо пішли фанеігії і новели в
Італії (італ. facecia — жарт, дотеп) і шванки (нім.
Schwank — жарт) в Німеччині. Завдяки численним
літ. розробкам, писемним перекладам і переказам,
а також публікаціям (П.Альфонсо, П.Браччолінні
– в Італії та ін.) фабліо, фаиеції і шванки стали
широко відомими в багатьох європ. країнах.
Основні їх анекдотичні образи та ситуації
одержали ніби друге життя в новелі доби
Відродження (“Кентерберійські оповідання”
Дж.Чосера, “Декамерон” Дж.Боккаччо), в романі
Ф.Рабле “Гаргантюа і Пантаґрюель”, а пізніше в
комедіях Ж.Б.Мольєра, байках Ж. де Лафонтена,
І.Крилова, новелах А.Чехова.
В 1-ій пол. XVII ст. в Росії та в Україні з’явились
перекладені фаиеції, що прийшли із Польщі під
назвою “фаиеиія” чи “жарт”. Звичайно в Росії
фацеиіями називали вірш, тексти, підписи під
лубочними картинками. Тематично вони були дуже
близьки до зх-європ., франц., італ., нім.
анекдотичних оповідей (хоча за формою були
більш лаконічними), в яких висміювались
нерозторопний селянин, непостійність жінок,
сластолюбство і лицемірство окр.
священнослужителів і т.д.
На основі А. з’явилися нові жанри, як напр.,
поль. фрашки, укр. співомовки. До А. часто
зверталися укр. письменники Г.Квітка-
Основ’яненко, С.Руданський, І.Франко, Остап
Вишня, С.Олійник та ін.
У фольклорі багатьох народів Європи і Азії А.
групуються навколо окр. коміч. персонажів, напр.:
Ходжа (Молла) Насреддін у народів Сх. (тюрк.,
араб., кавк.), а також у балк. нар. анекдотичній
традиції (у сербів, хорватів, македонців, болгар,
албанців, румунів), Ахмет Ахай (у кримських татар),
Тіль Уленшпігель (у німців), пошехонці (у росіян).
Хитромудрий Петер і габровці (у болгар), Пекалё
Тиндале (у румунів), Пил-Чугі (у вірменів), Нгуєн
Куін (у в’єтнамців) і т.д.
Універсальні сюжети нар. А. (естон. дослідники
зафіксували більше 1000 таких сюжетів) посідають
визначне місце в кожному нац. репертуарі (див.
покажчики сюжетів усної прози за системою
Аарне-Томпсона). Мобільність жанру, його
відкритість для сприйняття будь-яких життєвих
явиш і реалій сприяє синхронізації і надто активній
взаємодії типол. і контактних явиш. Цілком
зрозуміло, шо в більшості випадків не сюжетна
схема і не імена персонажів (навіть при їх
спільності) визначають зональну і нац. специфіку
А. Шодо цього можуть бути показовими тільки окр.
мотиви, місцеві реалії, локальна атмосфера, етил,
деталі, зв’язок з нац. традиціями, звичаями, ін.
жанрами усно-поет. творчості (прислів’я,
приказки, загадки, побутові казки, легенди і
т.д.). Ті ж самі А. часто зустрічаються у сусідніх
народів, напр., в українців, росіян, білорусів, пд.
слов’ян, румунів і т.д. Для виявлення типол.
паралелей, міграційних явиш і специфічних
особливостей нац. репертуарів нар. А. (як трад.,
так і суч.) необхідний досить детальний системно-
порівн. аналіз різномов. матеріалу при врахуванні
всіх жанр,, тематичних, етил, та ін. особливостей
текстів.
Григорій Бостан
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: АНДЕГРАУНД
Наступна: АНТИНІГІЛІСТИЧНИЙ РОМАН