АНТИТЕЗА — (грец. antithesis —
протиставлення) — етил, фігура зіставлення двох
опозиційних (протилежних) образів, понять, думок.
У ораторському мист-ві та красному письменстві
А. здійснюється через зіткнення слів-антонімів,
словосполучень, сегментів речення, словесних
мікрообразів. які подібні у формальному
відношенні, але протилежні за змістом. А. надто
поширена в певні літ.-іст. періоди (Сер-віччя.
бароко, класицизм, романтизм), притаманна
деяким строго унормованим вірш.-жанр, формам
(александрійський вірш, сонет, епіграма,
мадригал), властива авторам ораторського типу:
М.Лютер, І.Вишенський, ієромонах Віталій,
Г.Е.Лессінг. Ф.Шіллер, К.Уєйський, В.Гюго,
М.Лєрмонтов, Г.Гайне, Т.Шевченко, Ф.Ніцше,
1.Франко. Леся Українка. В.Маяковський та ін., а
також поетам філос. складу: Й.В.Гьоте, Ф .Тютчев,
Б.-І.Антонич, В.Свідзинський, Л.Первомайський.
Напр.-.
Високі до неба є сходи
глибокі безвісті тьми. (Б.-І.Антонич).
або
Червоне — то любов,
А чорне — то журба. (Д.Павличко).
2. А. — спосіб архітектоніки ( ‘Записки кота
Мура” Е.Т А.Гофмана) або групування героїв,
починаючи з міфів і фольклору. Бог і Диявол, Каїн
і Авель. дочка і пасербниия. брати — позитивний
і негативний (в казках), Євгеній Онєгін і Ленський,
Ольга і Тетяна та ін.. А. може бути закладена в
основу автор, задуму ( Ідіот” Ф.Достоєвського) або
й віддзеркалена в заголовку тв.: ‘‘Підступність і
кохання” Шіллера, “Принці жебрак” МаркаТвена.
Анатолій Волков