Олегові Рибакову
О, як люблю я свій старий підвал!
Не за його варення і капусту.
За те, що лоба часто набивав,
Як мало голову згинав при спуску.
Тепер у мене мовби й бравий вид,
Усмішка і рум’янець –
хоч до герцю!
Та якось передчасно так болить
Моє не вчене пригинатись серце..