Лексикон загального та порівняльного літературознавства

АНТОНІМИ

АНТОНІМИ — пара семантично-протилежних
слів, або фразеологізми як словесний засіб
створення антитези, оксюморона, парадокса.
А. використовується у фольклорі: прислів’я,
приповідка, загадка, пісня, казка, жарт-, у
публіцистиці та худож. л-рі. Приклад з прози-.
“Чорними ярами котився білий туман… в горі —
темне, неприємне небо, долі — холодна мокра
земля” (М.Коцюбинський). Приклад з поезії:
Ніч коротка — довга розлука,
Що ж мені суджено — шастя чи мука?
(Леся Українка).
Крім власне А. (великий — малий, жити —
вмерти) існують контекстуальні А., тобто такі,
протилежність яких виявляється з мовленнєвої
ситуації:
Де був замок — попелище;
Де сів город — там кладбише.
(Л.Боровиковський).
А. можуть уживатися в заголовку для
підкреслення антитетичності структури ТВ.:
“Правда і поезія” Й.В.Гьоте, “Підступність і
кохання” Ф.Шіллера, “Розкоші і злидні куртизанок”
О. де Бальзака, “Червоне і чорне” Стендаля,
“Війна і мир” Л.Толстого, “Злочин і кара”
Ф.Достоєвського, “Принц і жебрак” М.Твена,
“Правда і кривда” М.Стельмаха, “Попіл і алмаз”
Є. Анджеєвського.
Протилежність А. — синонім.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.