АПОЛОГІЯ — самозахист звинувачуваного в
давн-грец. суді, який потребував підготованого
заздалегідь тексту. Забезпечували створення такого
тексту мудреці-софісти, які спеціалізувалися на
даній справі (логографи). Народжений в сфері
юридичного красномовства, жанр став вживатися
і в філос. прозі (напр., А. Сократа у Платона).
Жанр А. мав також потенції худож. узагальнення
— недаремно в Апулея, майстра психол.
вмотивувань, виступають поруч “Апологія” як така,
в якій автор в публіцистичній формі захищається
від звинувачень в чаклунстві, й написані від першої
особи “Метаморфози”, містико-авантюрний
роман, в якому саме чаклунські чари є рушієм
сюжету. Як риторична проза, А. давала можливості
змалювання побуту й повсякденних характерів. Це
становило паралель пошуку ант. романа, який
власне й народився з лона А. Проте жанр А. мав
розвій на грунті риторики — в апологетиці —
ранньохрист. публіцистиці, шо ставила за мету
захист істин нов. релігії.
Семен Абрамовнч