АПОФ(Т)ЕГМ А (грец. арорЬІЇедта від
арорЬіЬепдотаі — виголошую) — один з
афористичних жанрів, вислів, який належить або
приписуєтся певній іст. особі. А. супроводжується
викладом біографічного епізоду з життя суб’єкту
висловлювання, але на відміну від х р ії
самодостатньою за своїм характером, незалежною
від обставин свого походження; крім того, А.
відрізняються від хрії виключно високим змістом
та виразною настановою на повчання, шо зближує
її з сентенцією та максимою, хоча останні не
обтяжені описом конкретної ситуації свого
виникнення.
Жанр, стиль А. не регламентований, він може
бути ясним або, навпаки, інакомовним, шо надає
А., на думку Арістотеля (“Риторика”), вишуканості.
Як жанр А. набула своєї змістовності в
античності, насамперед, етико-філос.
прагматичною цілеспрямованістю на формування
в людині принципів життєвої поведінки. Разом з
діатрибою, менніповою сатирою, хрією, листом
та ін. А. входила до жанр, системи кініків
(Антисфен, Діоген Сінопський, Кратет Фіванський,
Монім Сіракузький, Демонакт та ін.); становила
напучування, пов’язані з різними сферами
громадського та особистого життєусгрою.
36. А., переважно ант. походження, існували
протягом усієї історії європ. думки, в складанні
брали участь відомі літератори (Ф.Петрарка,
Дж.Боккаччо, Еразм з Роттердаму,
Ґ.Ф.Гарсдьорфер та ін.). З кін. XVI ст. зб. А.
постають у Польші (зб. М.Рея, С.Вітковського) та
Білорусі (зб. Б.Будного). В. XVII ст. такі зб. разом з
ін. тв. духов., іст., морального змісту проникають з
Польші, Білорусі та України в Росію; з 1711 у
Москві та Петербурзі виходять кількома виданнями
перекладені з поль. «Короткі, чудернацькі та
повчальні повісті Беніаша Будного” (1599) — зб.
висловів давн., насамперед ант. і, мудреців, який
отримав заг. назву “Апофтегмат”. З 1769
поширення набув “Письмовник” М.Курганова
(«Древні Апофтегми та Епіктетово повчання»), а з
1787 “Товариш разумной и замысловатой, или
Собрание хороших слов, разумных замыслов,
скорых ответов, учтивых насмешек и приятных
приключений знатных мужей древнего и
нынешнего веков” П.Семенова, в якому, зокрема,
містилося міркування про А.: “обыкновенно важен
и подаюш наставление”.
Зараз термін А. не має практичного вжитку,
бо відповідне йому поняття входить у ширше —
афоризм.
Типол. подібними до А. є логіі, окр.
доєвангельські вислови Ісуса Христа (деякі з них
зустрічаються ше в єгип. папірусах), сентенції
Конфуція, викладені у спілкуванні з учнями-
послідовниками і зафіксовані ними у “Висловах”.
Див.: Максима.
Борис Іванюк