Лексикон загального та порівняльного літературознавства

АРГО

АРГО (франц. агдо) — розмовний діалект,
умовна, з елементами притаєності, незрозумілості.
мова людей, шо належать до певної профес., соц.
чи позасоц. (злочинці, прошаки, бродяги, люмпени)
групи. Функції А.: 1) бути незрозумілим для оточення:
2) підкреслювати “елітарну” окремішність даної
групи; 3) визнавати з мовлення тих, хто належить до
цієї Групи. В минулому А. користувалися в Україні з
метою збереження професійних секретів
представники деяких замкнених соц. груп,
корпорацій, ремісничих цехів: кушніри (кушнірське
А.), мандрівні крамарі, кобзар іта лірники (лебійська
мова). Потроху первні А. стають зрозумілими ін.
мовцям. Тому А. весь час зазнає змін, оновлюється
задля збереження своїх функцій. У вужчому
розумінні — А. — мова професійних злочинців. Це
найвідоміше А., елементи якого надто швидко через
посередництво напівкримінального та молодіжного
середовиша засвоюються заг-нар. мовою. Інколи,
навпаки, терміну А. надається ширше значення, напр.
студентське, молодіжне, шкільне А.
Див.: Арготизм, Жаргон.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.