АРЕТАЛОГІЯ (від грец. агеїаіодш — оповідь
про надприродні можливості божества) — жанр
давн-грец. фольклору, згодом “низовий” жанр
гелленістичної л-ри часів рим. панування. В цей
період в сфері А. поширюється вплив сх. культів
та стиль азіанізму. Атмосфера чудесного, яку
створювали автори таких оповідань, згодом
переходить до тв. філос. та іст. характеру та в ант.
роман. В епоху рел. шукань поч. нашої ери
комплекс ареталогічних. сюжетів та мотивів було
використано й авторами христ. апокрифічної л-
ри. Бібл. мотиви непорочного зачаття Христа,
Його чудес, смерті та Воскресіння мають паралелі
у багатьох міфологіях Сх. — інл., перс, тошо, але
основні міфол. моделі поганської А. в христ. Св.
Письмі було переосмислено. В л-рі нов. часу А.
мотиви та стиль широко використовувалися в руслі
протистояння естетиці класицизму (Ш.Перро.
романтики) та пошуків модерністів (символісти).
Семен Абрамович