АРХЕТИП (грец. archetypos, від arche —
початок і typos — тип, образ, ідея). 1) первісна
модель, “примат”, “примітивний тип” будь-якого
предмета чи явиша, типовий постійний образ
(константа), шо відіграє моделюючу, організуючу
родю; 2) модель, за якою було створено будь-який
тв.: 3) первісний (оригінальний) текст, шо породжує
в процесі побутування численні варіанти і версії;
4) у мовознавстві — первісна вихідна форма слова
лля пізніших утворень.
Семантичне навантаження терміна
багаторазово змінювалося. Поняття про А.
з’являється ше у філософії Платона. як про суть
почуттєвих предметів (paradeigma). У пізньоант.
філософії (І ст. до н.е. – І ст. н.е.), зокрема в
юдейсько-гелліністичного автора Філона
Александрійського. А. значить праобраз, ідея. У
Плутарха А. — модель предметів, які є копіями А.
видимими образами цієї моделі ( “Про різні думки
філософів “). У сер-гїіч. христ. вченні поняття А.
ототожнювалось з поняттям першотворця. Бога.
А. розуміється як універсальна ante rem чи якийсь
виший принцип, котрий детермінує різноманітні
стани духу і реалізується в конкретній дійсності
(Фома Аквінський). Пізніше Й.В.Гьоте вживає
термін A. Urphenomen в значенні “первісний
феномен”, ‘ форма ф орм ”, образ, який
зберігається в ін. більш масштабних образах.
У термінології психоаналітичної школи А. —
структури колективного несвідомого, які
зберігають ст-давн. (первісний) шар людського
досвіду. За визначенням К.Г.Юнга, А. —
неусвідомлені моделі, шо сформувались в давні
часи і фатально визначають структуру моральної,
естет, і пізнавальної діяльності.
У прихильників неоміфологічної школи А.
— генетичний символ, який піднімається до міфол.
фази мислення і зберігається у сфері несвідомого
(Н.Фріє). Суч. етнолог КЛеві-Строс характеризує
А. як закодований у колективній свідомості
прообраз, шо має антропологічну основу
( “Структура і форма”, 1960).
Вужчий сенс одержав термін А. у засновників
фінської школи в фольклористиці ( К.Крон,
А.Аарне). Вони визначають А. як початкову форму,
шо одержала подальший розвиток у вигляді різних
варіантів і версій епіч. творчості, в основному
казок і балад, і розробили детальну методику
відтворення (реконструкції) А. казок, балад.
У суч. укр. літ.-знавстві відновлюється
зацікавлення проблемою А. як у заг-людському, так
і нац. аспектах.
Григорій Бостан