АУТО (порт., ісп. auto) — різновид драм,
вистав (в одній дії) на ст арозав іт н і та
євангельські сюжети. Виникло в 2-й пол. XIII
ст., набувши широкого розповсюдження в Іспанії
та Португалії. Спочатку мало примітивний
характер. Виконувались декількома (3^1) акторами-
аматорами. які надавали А. риси нар. видовищ. У
XVI-XVII ст. поступово перетворилися на пишні
вистави, близькі до містерій, і мали переважно
алегоричний характер. А. ставились під відкритим
небом на спеціально побудованому кону та
супроводжувались, як правило, масовими
процесіями. За допомогою А. церква пропагувала
ідеї католицизму. Але виконавці побутових ролей
вносили в рел. дидактику риси нар. фарсу. В А.
з’явились елементи сатири на мораль та звичаї
дворянства та духівництва. Тексти А. створювали
багато драматургів ісп. Відродження: Лопе де Вега
(бл. 400), П. Кальдерон де ла Барка (бл. 80).
Останній надав А. клас, форму; він розробляв гол.
чином жанр рел.-алегоричної драми — А.
сакраменталь. Серед перших А. в Португалії —
“Пасторальне кастільське ауто” Ж.Вісенте
(постановка в Лісабоні 1502). 1765 у період
Просвітииитва. постановка А., як однієї з архаїчних
форм Сер-віччя ісп театру, була заборонена.
Людмила Сердюк