БАРДИЧНА (БАРДИЗОВАНА) ПОЕЗІЯ
(нім. Bardendichtung) —жанр.-стид, течія, шо
постала внаслідок позірної етимології —
зближення слова бард з лат. barditus (барлитус
— бойова пісня давн. германців) і франц. barde
(кінський обладунок, панцер), barde (закутий у
панцер). Бард стало позначати в Б.п. віщуна-
жерця-поета. У франц. л-рі — пасторальний
преиіозний роман О.д’Юрфе “Астрея” (1607-27).
В нім. л-рі — репрезентанти класицизму та бароко
М.Опіц (1597-1639), Ю.Шоттель (1612-1676), Д.К.
фон Лоениггайн (1635-1683) — роман “Арнімус і
Туснельда” про перемоги давн-герм. короля над
римлянами, Т.Абшиц (1646-1699). У сер. XVIII ст.
поняття бард, позначаючи нім. поета, зближається
з давньогєрм. скальдом-. “Поема скальда” (1766)
Г.В.Герстенберга, бардити Ф.Клопштока.
Анатолій Волков