БІДЕРМАЄР — Назва “бідермаєр” прийшла
до л-ри з прикладного мист-ва. Так називався
меблевий стиль першого тридцятиліття XIX ст. та
течія жанр, малярства (Ф.Вальдмюллер,
Ф.Керстінг, Л.Ріхтер, В.Швінд, К.Шпіцвег). Вперше
це слово було вжите нім. поетом-пародистом
Людвігом Ейхродтом як антропонім вигаданого
персонажа — іронічно зображеного швабського
шкільного вчителя Готліба Бідермаєра. носія
“городянської культури” (“Бідермаєрова любов до
пісні”), Згодом слово Б. набуло прозивного
значення. На поч. XX ст. дослідники австр. та нім.
л-р (В.Бітек, Ф.Маутнер, Г.Вайгель та ін.) вводять
термін Б. для визначення стилю, шо розвивався
на терені Австро-Угорської імперії паралельно з
романтизмом у 1820-50 рр,
Л-ра Б. відмовилася від основних ідеологічних
мотивів романтизму. Її виникнення було зумовлене
особливостями іст. розвитку післянаполеонівської
Австрії. У 1820-30-х рр. вона переживала
економічну та політ, кризу. В духов, житті ия криза
виразилася у відмові від абстрактних ідеалів
свободи. Розв’язання суперечностей між
раціонально визначеними ідеалами та
ірраціональним розвитком історії митці Б. побачили
у втечі від універсально-глобальних проблем,
високих тем та героїчних характерів до буденної
дійсності. Героєм л-ри Б. стає нічим не примітний
городянин, шо широ прагне до збереження
державних й сусп. норм життя, спокою, порядку.
Сенс життя вбачає в буденних турботах, радошах,
у праиі, духов. рівновагу знаходить у братерському
єднанні людей. Зваженість, поміркованість,
смирення виділяються як основні чесноти людини.
Не почуття, а розум повинен керувати вчинками
людини. Мова л-ри Б. позбавлена експресивної
динамічності, різкості, контрастних порівнянь.
Деякі з дослідників Б., враховуючи
диференційований підхід до визначення худож.
якостей тв., вважають доцільним його поділ на
нижчий та вищий. Низький Б. репрезентує л-ра сент.
прози, яка часто друкувалася в альманахах,
календарях. Її супроводжували яскраві ілюстрації.
Назви тв. відзначалися штучною барвистістю. У
високому Б., а радше л-рі певного худож. рівня (в
австр. і нім. л-рі — Н.Ленау, Д.Уланд, Е.Мьоріке,
А.Штіфтер. А. фон ДростеТюльсгоф, Ф.
Грільпарцер, О.Людвіг, Й.-Н.Нестрой,
Ф.Я.Раймунд та ін.) переважають малі епіч. та драм,
форми. Драма, проза представлені ширше, ніж
поезія, але є й взірці лірики — романси, балади.
Багато пісень Б. стали нар., чому сприяло їхнє
мелодійне звучання, легкість рими. Безсумнівним є
найширший розвиток Б. на австр. нац. грунті. Але
його вияви спостерігаються і в ін. л-рах, переважно
австр.-дунайського регіону (чес., словац.).
Спроби ввести сталь Б. в історію укр. л-ри зробили
Д.Чижевський (“Історія української літератури”),
І.Панькевич (статті у “Працях Українського історично-
філологічного товариства в Празі”). У 20-50-х рр.
минулого століття Галичина, як і Чехія, Словаччина
входили до складу Австро-Угорської імперії. Політика
австр. уряду щодо укр. населення була підпорядкована
ілеї утвердження цілісності держави. Вірнопідданство
династії Габсбургів, громадянський консерватизм
виховувалися серед підлеглих. Б. як спосіб життя був
притаманний багатьом галичанам. Виникнення Б. як
літ. явища було закономірним віддзеркаленням нього
способу. Його вияви простежуються у тв.
М.Шашкевича (“Веснівка”), М.Устияновича (вірш
Трудись і молись”, оповідання), Я.Головаиького (вірш
Річка”), І.Гушалевича (“Мир нам браття”), Ф.Заревича
(оповідання “Хлопська дитина”) та ін. У 40-50-х рр.
на сторінках “Зорі Галицької” часто друкувалися вірші,
в яких оспівувалися городянські чесноти. Вони різні
за своїм худож. рівнем. С серед них і численні взірці
низького Б.
Наталя Братунь-Колісніченко