БУРЛАЦЬКІ ПІСНІ — група пісень соц,-
побутового циклу, які відображають працю та
психічний стан гол.героя — бурлака.
1. Рос. пісні, шо виникають з появою бурлацтва
(XVI-XV1I ст.), паралельна назва -струговські пісні.
Гол. моментом цих пісень є відтворення праці та
побуту бурлаків — найманих селян, шо тягнули
вантажені баржі по річці. Ритм, вигуками, шо
супроводжують більшість Б.п., бурлаки намагалися
полегшити свою працю. Широко ця група пісень
представлена у рос. фольклорі: “Дубинушка”. “Эй,
ухнем”, “Во всю-то ночь мы темную” та ін.
2. В укр. та білорус, фольклорах Б.п. та
наймитські пісні майже не розрізняються за
змістом, бо в Україні та Білорусії бурлаками
називали найманиів-батраків. Однак структура і
зміст усіх сх-слов’ян. Б.п. дуже подібні. Напр., у
білорус, пісні “Худа, худа нам бурлакам”, де, як і в
рос. варіанті. Йде розповідь про життя бурлака, який
“у хацє не ночує”, “запівае хлеб вадою”, “заядае
хлеб бядою”, кожний рядок супроводжується
вигуком “Ой-ей-ей”.
Разом з тим є мотиви, властиві лише укр. Б.п
У пісні “Ходить дівка понад морем” головною
героїнею є дівчина-бурлачка. Часто зустрічається
розповідь про смерть бурлака ” молоденького на
чужій чужині” .
Пісня “Та нема в світі гірш нікому, як бурлаці
молодому” була однією з улюблених пісень
Т.Шевченка. І.Манжура збирав Б.п., писав на їх
основі поезії “Бурлака”, “Бурлацька могила”.
І.Нечуй-Левицький зобразив бурлацьку долю в
оповіданні “Бурлачка”.
Наталя ІІихоманова