ВАГАНТИ (лат. vagantes — мандрівні) або
ҐОЛІАРДИ (ст-франи. доііагсі — блазень) —
мандрівні клірики та студенти, шо складали й
виконували світські пісні “на випадок”,
приватного, застольного, сатир, або свавільного
змісту. Поезія В. була латиномов. У деяких
випадках з гумор. метою вживалися
макоронічна поезія . ■поєднання лат. рядків з
рядками, які були писані живою нар. мовою. В
основній своїй масі поезія В. анонімна, хоча до
нас дійшло кілька імен видатних постатей: Гюг
Орлеанський (Прімас) — 1-а пол. XII ст., Архіпіїта
— 2-а пол. XII ст., автор “Александреїди” Вальтер
Шатільонський — 2-а пол. XII ст. Найповнішим
зведенням пісень В. вважається зб. “Карміна
бурана”, яка складена бл. 1225 на пд. Німеччини
(понад 200 пісень). В. спирались як на фольклор,
первень, так і на кн. традицію (ант. л-ра. Біблія) і
створили перші зразки нов. європ. п арод ії
(“Євангеліє від марки срібла”, “Всеп’янійша
літургія” тошо). Відгомін вільнолюбних мотивів
поезії В. зустрічаємо пізніше у Ф.Війона, в зб.
студентських пісень (гімн ’Gaudeamus igitur”), в
анакреонтичній поезії. Типол. споріднене з В.
явише в Україні — мандрівні дяки.
Анатолій Волков, Петро Рихло
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ВАВИЛОНСЬКО-АССИРІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Наступна: ВАЙМАРСЬКИЙ КЛАСИЦИЗМ