Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ВАРІАТИВНІСТЬ

ВАРІАТИВНІСТЬ — явише, яке характерне
перш за все для усної нар. творчості. В. є єдиною
формою існування фольклор, текстів, наявність
варіантів яких є свідченням їх побутування і
жанр життєздатності. Це явище трад. прийнято
вважати однією з найважливіших ознак, що
відрізняють фольклор від л-ри. В. визначається
як процес безкінечного варіювання текстів усної
нар. творчості, які переходять із вуст в уста, від
покоління до покоління. Ряд варіантів від
найдавнішого до суч. відображає характер
змінювання тексту на всіх рівнях.
В. фольклору пов’язана з його усною природою.
Писемність — основа літ. буття тексту — відміняє
цю ознаку в л-рі як позбавлену грунту свого
існування. Такою є трад. уява про феномен В.
Одночасність акту виконання та акту
сприймання зумовлена усною природою
фольклор, творчості, отож визначає специфіку її
створення і побутування. Існування в часі якого-
небудь фольклор, тв., обмежене рамками усного
передавання худ. інформації, можливе тільки в
багаторазовому його повторенні (виконанні). При
цьому кожний слухач в майбутньому міг бути
потенціальним виконавцем сприйнятого тв. Т.ч.,
усне багаторазове виконання в умовах відсутності
автор, права (анонімність), яке фіксує канонічний
статус тексту, зумовлює текстуальні та структурні
зміни фольклор, твору — його В., єдину форму
існування в часі.
В., яка спостерігається в текстуальній
відмінності багаторазових актів виконання тв.,
може бути (окрім усної форми їх передавання)
наслідком цілої н изк и ін. чинників.
Зміни в тексті можуть вноситися в залежності
від обставин його виконання: перед знайомою
аудиторією виконавець більш вільно передає
текст, аніж перед незнайомими людьми; для
дітей казка розповідається інакше, ніж для
дорослих; якшо в авдиторії присутні особи, які
підлягають сатир, висміюванню, то текст буде
виконуватися з ‘поліпшенням” барв (шо, власне,
залежить від індивідуальних особливостей
виконавця).
Заміна автором забутих слів своїми, близькими
за значенням, теж є однією з причин вібрації
тексту.
Вібрації текстів можуть включати в себе зміни
заг. характеру нар. творчості: поглиблення
реалізму, відмирання жанрів легендарно-фант. і
рел. характеру, посилення побутового
забарвлення, ідейно-худож. змісту в кін. XIX —
поч. XX ст.
Звичайно, шо зміни зумовлюються і естет,
чинниками: деформація худож. смаків народу,
вплив л-ри та ін. видів мист-ва на вдосконалення
і руйнування тексту і співу (літ. обробки текстів,
їх інтерпретація в кіно, театрі, виконання,
напр.. рос. нар. пісень Ж.Бічевською на естраді).
Т.ч., зміни можуть торкатися різних рівнів нар.
творчості:
— виникнення жанрів;
— зміни окр. елементів поетики — зменшення
стійкості постійних епітетів, поява нов. епітетів і
більш вільне їх використання, ніж ст.;
— поява в тв. усної нар. творчості під впливом
л-ри властивих їй ритмів і рим. виражальних
засобів тошо.
Звичайно в цьому процесі відбуваються зміни і
більш глибокі — структурні. Такий характер змін
несе на собі відбиток деформації як одного тв.,
так і цілої ж а н р о в о ї системи. Глибина
змінюваності залежить від того, в якому стані
знаходиться життя фольклору назагал як системи.
Нормальному функціонуванню системи
відповідає поступове накопичення нов.
елементів, деформація, відмирання деяких і
виникнення нов. жанрів і їх різновидів,
народження нов. тв. тошо. Тобто відбувається
нормальне, поступове становлення традиції.
Але такий стан системи існує не завжди, інколи
наступають періоди, пов’язані з якісною
деформацією, ломкою системи, яку називають
“перервою поступовості”. Причини виникнення
таких періодів можуть бути різними: це і взаємодія
декількох культур, шо викликає нову якість
системи; це і домка ст. традицій, їх переосмислен­
ня при оволодіванні нов. Ні етапи “перерви
поступовості” вказують на іст. періоди розвитку
фольклору і пов’язані з такими ж етапами в історії
народів, з “перервами поступовості” в їх соц-
політ., культ, та побутовому житті, в їх колективній
свідомості. Такі періоди можуть охоплювати
фольклор у цілому як систему і окр. його жанр,
системи.
Наведений комплекс причин зумовлює процес
В, фольклору, який є відображенням законо­
мірностей становлення традиції. В зв’язку з ним
В. набуває особливого значення, бо є своєрідним
дзеркалом, в якому знаходять відображення всі
зміни іст.-фольклор, процесу: фіксує динаміку змін
як окр. тв., так і фольклору як системи.
В літ-знавстві В. трал, обмежена рамками
вивчення суто текстологічного характеру і не
розглядається як процес.
Разом з тим, слід зауважити, шо В. є
відображенням механізмів людського мислення.
Оскільки мист-во слова включає в себе фольклор
і л-ру як два етапи свого розвитку, то слід
зауважити, шо процес пізнання дійсності та її
відображення є єдиним і безперервним ланцюгом
передавання, засвоєння та збагачення традицій.
Якшо сприйнятий досвід інтерпретується згідно
з потребами часу, умов тошо, то стадії його
сприймання і кінцева інтерпретація можуть бути
розглянутими як текст і його варіант. В такому
разі заг. контекст і кожний з його складників
можуть розглядатися на стадії сприймання як
інваріант, а на стадії передавання як варіант.
Т.ч., В. в л-рі зберігає свій статус процесу,
виходить далеко за межі чисто текстологічного
вивчення, охоплюючи проблеми моделювання,
проблеми співвідношення традицій і
новаторства, комунікації та кібернетики.
Ігор Зварич

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.