Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ВЕСНЯНКА

ВЕСНЯНКА — календарно-обрядова
пісня слов’ян, народів. Співають такі пісні з
березня — місяця пробудження від зимового
сну дерев, зокрема берези, з соку якої робили
напій (звідси й назви березень, березіль). В.
починають обрядовий цикл забезпечення
врожаю — саме в цьому полягає давн. магічний
сенс, до якого додалися пізніше різні
нашарування. Виконували В. переважно дівочі
хори, закликаючи весну: ‘Ой, весна-красна, шо
нам винесла? Ой, винесла тепло і добреє
літечко”. Зиму, мороз, смерть закликали та
гнали.
У найстаріших В. очевидні риси первісного
синкретизму, пісні – танка-гри: поєднання тексту,
наспіву, міміки, руху й лрам. дії в ігровому
хороводі; пісня-танок-гра у воротаря, луларя.
короля, мака, перепілку. Показова відома всім
слов’янам В. “П росо”. Вона виконується в
хороводі, шо розбитий на два “ключі’’ (т.зв.
антифонний спів). Перший ключ наступас.
співаючи, другий відступає:
А ми просо сіяли, сіяли,
Ой, дід дало, сіяли, сіяли.
Другий, співаючи, наступає; перший відступає;
А ми просо витопчем, витопчем.
Ой, діл дало, витопчем, витопчем!
Така пісня-танок-гра відображує прадавню
боротьбу рільників за землю й загрози сусідів-
кочовиків. В. назагал притаманне поєднання
аграрних мотивів з мотивом здобуття дівчини. В
цій В. суперечка завершується переходом
лівчини з другого ключа до першого. В пізніших
В. театр, складників немає; лишається
хороводний спів і т.зв. кривий танець,
У В. кличуть птахів, а на день “сорока
мучеників” печуть “сорок жайворонків” (за
законом наслідувальної магії приліт птахів мав
спричинити прихід весни). Мотиви магічного
впливу на сільськогосподарські роботи (орання,
сіяння) сполучаються з мотивами культу
померлих. У пізніші часи В. втрачають магічний
сенс, перетворючись на трад. молодіжні ігри, а
водночас стають лір. піснями. Часом у таких В.
звучать і сумні й гумор.-глузливі, а найбільше
любовні, поєднані з напророчуванням весілля.
МОТИВИ:
Ой. дошику-поливайчпку.
Поливай, поливай.
Козаченьку до дівчини
Прибувай, прибувай1
У Галичині замість назви В. вживають слова:
гагілки, гаївки, ягівки.
До мотивів і образів В. зверталися укр. поети
І.Франко. П.Грабовський, Леся Українка,
М.Рильський, А.Малишко.
Людмила Волкова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.