ВОЛЬТЕР’ЯНСТВО — (иоНаігіапізте) —
умонастрій в Європ. духов житті ХУШ-ХІХ ст., в
основі якого — ідея свободи в усіх їі проявах. Це
т.зв. лібертинаж — вільнодумство, раціоналізм, дух
сумніву, скептицизм у ставленні до офіційної
рел.догми, зненависть до всякого роду
обскурантизму і водночас толерантність до
помилок людей, аристократична зневага до трад.
авторитетів і морально-етич. норм, куртуазність,
галантність, легкий присмак еротизму, гра думки,
дотепність, фантазія.
Назва В. походить від імені Вольтера, однак,
подібно до руссоїзму, котрий значно ширше
власне соц.-політ, і філос. поглядів Руссо. В.
виходить за межи поглядів Вольтера. Джерела
В. виявляються задовго до Вольтера в
ренесансній традиції життєлюбства і духов
розкутості, характерній для середземноморського
світу іде за часів Епікура. В подальшому ця
традиція стала переважно прикметною рисою
франц. л-ри. яка проявилась в творчості
Ф .Рабле, М. де Монтеня, Ш.Сореля, П.Скаррона.
А.Фюрєтьєра, М. де Скюдері, Сірано де
Бержерака. Ф .Ларошфуко, Т.Лабрюйєра,
Мольсра. Ж. де Лафонтена. Паскаля,
А.Р.Лесажа. Маріво, А.Ф.Прево, Монтеск’є.
Проте найважливішу роль у формуванні В.
відіграли погляди і творчість самого Вольтера.
Досить поміркований філософ і політик (він
сповідував деїзм, був прихильником
просвітницької монархії, вельми скептично
ставився до ідеї просвітництва мас), Вольтер
володів неперевершеним даром сой. викриття.
Гостра критика Церкви і клерикалів, захист
справедливості і прав людини зумовили його ролю
в підготовці і проведенні франц. революції 1789
р Вольтер став світочем і символом революції і
саме так був сприйнятий в усій Європі. Так чи
інакше до нього апелювали якобінці, Стендаль,
Дж.Н.Г.Байрон. А.Міцкевич, П.Меріме,
Г.Флобер. Г. де Мопассан, А.Франс. Р.Роллан, в
Росії — Д.Фонвізін, О.Радіщев, Новиков,
декабристи. О.Грибосдов. Дух В. був притаманний
О.Пушкіну, в творчості якого нац. проблематика
органічно поєднувалась з легкістю та вишуканістю
франц. генія. В кінці XVIII — пол. XIX ст. в Росії
слово “вольтер’янець” увійшло в повсякденність
(“Лихо через розум” Грибоедова. “Мертві душі”
Гоголя, роман Вс.Соловйова “Вольтеріанець”) і
набуло значення “бунтар, порушник спокою”,
причому в залежності від сусп. позиції йому
надавався позитивний чи негативний смисл.
Т. ч., з іменем Вольтера пов’язаний важливий
напрям в Європ. інтелектуальному житті кін.
XVIII— 1-й пол. XIX ст., в основі якого лежать
ідеали свободи, просвітництва, віра в можливості
розуму і науки, повага до прав людини,
антиклерикалізм. В. відіграло значну ролю в
формуванні теорій лібералізму XIX— поч. XX ст.
В XX ст. В. втратило своє значення як сусп,-
політ. явище, але збереглося в л-рі. його
репрезентантами були А.Франс. Шевальє.
Веркор, Р.Мерль, К.Чапек. бр. Стругацькі.
Юрій Попов