Визначальна, організуюча основа речення - його предикат, спроможний 
"програмувати" як семантичну структуру (елементарного) речення, так і 
модифікувати цю структуру, прив'язуючи до себе згорнуті, номіналізовані предикати 
інших неелементарних речень. У такому випадку предикат визначає, з одного боку, 
семантичну кількість непредикатних знаків - субстанціальних синтаксем -
аргументів, (що позначають реальні предмети, а не опредмечені дії, стани, процеси, 
якості), і утворює елементарне речення. Валентно передбачувані аргументи з 
субстанціальним (власне-субстанціальним) значенням, що заповнюють валентні 
гнізда предиката (див. примітку 1), утворюють разом елементарну семантичну 
структуру речення. З другого, заміщення можливих валентних гнізд невласне-
224 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
субстанціальними аргументами модифікує семантично елементарне речення, веде до 
утворення неелементарних конструкцій. У лінгвістиці спроби класифікації 
предикатів, їхньої семантичної типології знайдемо у прибічників валентної теорії, 
теорії глибинних відмінків, дериваційного, трансформаційного, функціонального 
синтаксису [пор.: Филлмор 1981; Чейф 1975; Теньер 1988; Сильницкий 1973; 
Апресян 1973; Богданов 1977; Вихованець 1992; Касевич 1985]. Помічено, що 
неоднозначно визначають і типи предикатів, функторів, а також виділяють різні типи 
прифункторних змінних [Касевич 1985, с. 10], предикандумів [Кацнельсон 1972], 
глибинних відмінків [Филлмор 1981] тощо. 
Водночас суттєвою є тенденція виділяти з-поміж семантичних типів предикатів 
предикати дії, стану, процесу, якості. Хоч типологія і предикатів, і аргументних 
синтаксєм-семантем, які моделюють і окреслюють елементарне з семантичного 
погляду речення не є однозначною, все ж теорія "глибинних відмінків" (семантичних 
актантів) має право на існування вже тому, що акумулює все прогресивне, нове у 
плані співвідношення змістової і формальної сторін речення, якоюсь мірою є 
відображенням онтологічної природи речення, його партитури виникнення і 
функціонування. 
Під синтаксичним актантом предиката, як правило, розуміється лексична 
одиниця, що реалізує деяку семантичну валентність цього предиката і залежить від 
нього у синтаксичній структурі. Синтаксичні актанти утворюють відповідну 
конфігурацію, яка через взаємозаміну актантів може змінюватися без змін загальної 
інформації. Якщо ж при цій заміні змінюється суб'єкт, то маємо суб'єктно-об'єктну 
трансформацію (див. примітку 2), що змінює орієнтацію процесу, коли у функції 
підмета з'являється субстанція, що не виступає діячем [Див., напр.: Гак 1969, с. 82]. 
Принципи інтегрального опису, що були у свій час проголошені Дж. Катцом і 
Дж. Фодором [Каїг 1964], спрямовують пошуки співвідношення граматичних основ: 
граматика мови найповніше мусить відображати явища, які закріплюватися мусять 
максимально у словнику. Іншими словами, у словнику природно має бути 
відображена граматика як результат описової праці лінгвіста, спрямованої на 
узагальнення і типологію одиниць мови. У цьому аспекті розглянемо так звані 
симетричні предикати. Зазначимо, що під симетричними предикатами, як 
правило, розуміють, дієслова реципрокової семантики, що передбачають двох 
учасників-осіб, і мають форми множини [Див., напр.: Холодович 1978, с. 8; Иомдин 
1979, с. 89-105]. Семантичними партнерами таких предикатів виступає лівобічний 
суб'єкт - синтаксема називного відмінка і правобічний об'єкто-суб'єкт, косуб'єкт, 
напр.: Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); Всі присутні були між 
собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич). 
Визначальними симетричними предикатами в українській мові виступають як 
правило дієслова типу: 
а) дружити, подружитися, розмовляти, зарозмовпяти, відбирати, 
домовлятися, вітатися, привітатися, сперечатися, засперечатися, розлюбляти, 
образити, ображатися, межувати, боротися, розводитися, порівнювати, 
граничити, передавати, об'єднатися, об'єднуватися, переглянутися, переглядатися, 
побачитися, зустрічатися, продати, продавати, купляти, помиритися, 
посваритися, сваритися, вибачатися, розлучатися, обмінюватися, любитися, 
погоджуватися, розставатися, перемовлятися, перестрівати, перестріти, 
піддатися, віддаватися, продаватися, мірятися силою, віддати - забрати і под. із 
значенням дії, властивості і відношення, напр.: Ти не продався, - гірше! Ти віддався у 
руки ворогу як мертва глина, з якої кожне ліпить, що хоче (Леся Українка); 
225 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
б) іменники у предикативній функції: бій, футбол, матч, суперечка, 
відмінність, подібність, вибір, виклик, двобій, переговори, наприклад: / король той 
виклик мусив прийняти, щоб не осоромити себе перед простими воїнами (А. Шиян); 
в) іменники в предикативній функції (актантні) типу: друг, однодумець, 
суперник, опонент, колега, сусід, антипод, соратник, співвітчизник, однокласник, 
тезка; 
г) прикметники в предикативній функції: знайомий, рідний, подібний, схожий, 
спільний, вищий, кращий, здібніший тощо; 
д) предикативні прислівники, прийменниково-відмінкові форми: на "ти"; віч-
на-віч; на "ви "; у сварці; в дружбі; не в ладах; з формою один одного; навипередки, 
навперейми; 
є) форми з прийменниками між, поруч, біля, напр.: Васильків біля Києва; 
Зазначимо, що симетричною форма предиката стає за умови косуб'єкта-
аргумента, що знаходиться у правобічній його валентній позиції і перебуває з 
семантикою суб'єкта в асиметричних відношеннях, пор.: Хлопчик обмінюється з 
дівчинкою марками = Хлопчик і дівчинка обмінюються марками; Він {ведмідь) всюди 
ходив за хлопчиком, їв і пив з його рук і часто боровся з ним (Д. Ткач); За що ж 
боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? (Т. Шевченко), пор.: Дружина 
припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах), або В серці бідного молдувана 
надія боролась з жадобою дикої помсти (М. Коцюбинський), пор.: Дід у мене був не 
простий, кожному побажаю такого діда. Любив боротися на ярмарках 
(Ю. Яновський). Симетричний предикат зумовлює правобічного косуб'екта із 
семантикою істоти, пор.: боротися зі сном (несиметричний) і боротися з ордою 
(симетричний). 
У правобічній позиції несиметричного предиката може перебувати 
сполучникове слово, особливий різновид предикатного актанта (третього), що сам, 
будучи незалежним від іншого предиката, разом з ним утворює розгорнутий актант, 
напр.: Я попросив брата, щоб привезли книги. Пор.: Я попросив брата, щоб брат 
(зумовив) привезення для мене книг. 
Симетричний подвійний предикат відтворює конверсійну ситуацію й 
обов'язково передбачає двох "учасників" - агенса і контрагенса, напр.: Добра 
зосталось козакам так багато, що вони продавали базарникам оксамитові шуби або 
срібні кубки за півкварти горілки (І. Нечуй-Левицький), пор.: Козаки продавали 
базарникам... Козаки - агенс, базарникам - контрагенс. Базарники купували у 
козаків... Базарники - агенс, у козаків - контрагенс. Таке розмежування 
"функціональних ролей" будується на однозначній співвіднесеності підмета 
(формально-синтаксичної категорії) з агенсом (семантико-синтаксичною 
категорією), напр.: Віддати дитину назад якось ніяково... Сам просив, щоб дали... 
(М. Коцюбинський); Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає 
рекомендовані листи (Леся Українка); Якби я багатий, то віддав би я все золото 
оцій Катерині (Т. Шевченко); пор.: Рибалки почали забирати рибу підсаками і 
кидати далеко на пісок (І. Нечуй-Левицький). 
Симетричний предикат зумовлює суб'єктно-косуб'єктну семантику із 
однозначною для двох "учасників" дією-ознакою, напр.: Ми з братом щиро любилися 
зроду, змалку. Щоб посваритися, скривдити один одного, крий боже! (Марко 
Вовчок), пор.: Ну-ну! Я тобі дам! - посварилася на його своїм скрюченим пальцем 
баба (Панас Мирний); Коваль ... потяг у хату, піймавши облизня. Тілько на порозі ще 
посваривсь макогоном на жінку (Панас Мирний). Помічено, що несиметричний 
предикат не має прямого косуб'екта, а має, як правило, співвіднесені об'єкт (особу) 
226 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
пі інструментальний актант. Конверсивність ситуації тут зазнає пасивізації і 
фактично втрачається. Це підтверджує думку про те, що симетричні предикати є 
інше частиною конверсивних предикатів. Конверсивність симетричного предиката 
передбачає агенса і контрагенса, кожен з яких здійснює свою дію, пор.: Козаки 
продавали базарникам ~ базарники купували у козаків, пор. ще: Нехай не дума погано 
про неї: що й заміж: вийшла без любові за Тихона (А. Головко), пор.: Тихій взяв 
ніиіж... = вона вийшла заміж: за Тихона. На ратному полі місце наше. Там з ворогом 
мечем порозмовляю (А. Хижняк). 
Семантичні актанти - це реалізовані на рівні поверхневої структури і 
оформлені в категоріях іменної групи чи підрядного речення (щоб, хай...) аргументи 
предикатів [Див.: Ружичка 1978, с. 18]. У симетричному предикатові семантичні 
іікіанти виконують однакову дію (зустрічатися, помиритися, посваритися, 
обмінюватися, мірятися (силою), вибачатися) Коли їм не пощастить більше 
порозмовляти, вони обмінюватимуться знаками та зашифрованими записками 
(II Козаченко). У таких "семантичних умовах" розподіл ролей-актантів значно 
уірудпеиий через однакову суб'єктну основу, пор.: У Кайдашевій хаті стала 
мщтота: свекруха помирилась з невісткою (І. Нечуй-Левицький), пор.: свекруха і 
ш-кістка помирились; або Зараз же мені, Прохоре. помирися з Вірою, і щоб у моїй 
\<ипі більше колотнечі не було, а був мир та спокій (А. Шиян), де компаратив лише 
"передбачає" реалізацію симетричного значення, але ще його не виражає: ініціатива 
"примирення" належить першому актантові і не виступає абсолютно симетричною, 
мор., ще: Помирилися всі на тому, щоб іти пішки (О. Гончар), де такий предикат 
абсолютно симетричний. 
Предикати, що виражають дію, яка конверсовано стосується першого і 
другого актантів, і які у залежності від функціональних "ролей" неоднаково у ній 
активізовані, можна назвати конверсійними. У такому кількавалентному предикатові 
обов'язковими є позиції першого учасника і другого, а також позиція об'єкта. 
Типовою ситуацією з агенсом, контрагенсом і об'єктом є ситуація "віддати -
іабрати": договору, купівлі-продажу, крадіжки, одруження, розлучення тощо, 
напр.: Ще в школі, Таки в учителя-дяка Гарненько вкраду п ятака — ... та й куплю 
поперу аркуш (Т. Шевченко); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої 
пори цар із ним не розлучався (Г. Хоткевич), пор.: Чи й справді, не розлучиться мені з 
чоловіком? (А. Кримський), пор.: З мрією про своє письменство Юра розлучитися 
вже не міг (Ю. Смолич). Характерно, що частина предикатів (купівлі-продажу, 
крадіжки) розрізняють ролі актантних компонентів, інші (розлучення, одруження, 
сварки) інколи не увиразнюють активізатора конверсивного предиката, напр.: І гра 
ї\ така: беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари 
(Панас Мирний), пор.: Замість шматка хліба за кухоль береться (Т. Шевченко), 
мор.: Петра Ткаченка поривало посваритися, але він втримав себе, крутнувся, 
сплюнув, пішов до гурту в садок (С.Васильченко); Молодиця забрала своє відро і 
пішла (Ю. Яновський), пор.: Молодиця забрала у нас відро - Ми віддали молодиці 
відро. Пор. ще: На село йдуть походами нові експлуататори, опутують селянина 
довгими, забирають його хату, землю (М. Коцюбинський); Ходімо просто до 
Короликового гнізда і заберім у неволю його дітей (І. Франко), де показником 
комверсивності виступає присвійна форма його замість у нього. 
Явище взаємної діатези (реципрока) передбачає лівобічну і правобічну 
валентність предиката, але при цьому саме у формі множини реалізується предикатна 
семантика. Об'єкто-суб'єкт у формі орудного відмінка з прийменником з, що є 
первинним утворенням, редукується і модифікує елементарну структуру, напр.: 
227 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Маруся поруч зі мною сидить і слухає (Марко Вовчок), пор.: Маруся і я сидимо і 
слухаємо. - Ми сидимо і слухаємо. 
На периферії конверсованості предикатів лежать предикати аглютинації. 
Аглютинативний предикат увібрав у себе займенниковий формант -ся (з первісного 
займенника-суб'єкта у тріаді суб'ект-зв'язка, предикат). Такі предикати вказують 
на зміну якісних зовнішніх рис суб'єкта: вмиватися, митися, навчатися, 
розважатися, краситися, бритися, стригтися, лікуватися, гніватися, збиратися і т. 
под. У структурі предиката "застигла" об'єктна синтаксема, хоча валентність тут 
прийнято виділяти явну лівобічну і усічену правобічну, у якій повторилася 
правобічна суб'єктна синтаксема, напр.: Вона зупинилася. Очевидячки, вона збилася з 
дороги, заблудилася (М. Коцюбинський); Самій не довго збитися з путі, Та трудно з 
неї збитись у гурті (Леся Українка). Десь над ставком в садку збираються хлопці та 
дівчата (І. Нечуй-Левицький), пор.: Хлопці та дівчата збирають себе: Самій 
недовго збити себе з путі. Визначення первинної і вторинної діатези пов'язане з 
певними труднощами. Є.В. Падучева, наприклад, вбачає вихід з цього становища у 
понятті первинного вживання лексеми. Первинними називає ті, які мають такі 
якості: а) їм відповідає немаркована словоформа стану; б) кожній семантичній 
валентності лексеми відповідає синтаксичний актант [Падучева 1974, с. 223]. 
Постфікс -ся в українській мові можна визначити своєрідним морфолого-
синтаксичним показником відношення тотожності двох семантичних актантів, напр.: 
На високій дикій скелі стоїть Парфенон, що_ дуже добре зберігся 
(М. Коцюбинський). Можливість виключення діяча при такому предикатові дозволяє 
реалізувати "пасивність" предиката. Вона здійснюється в результаті виключення 
семантики діяча з позиції підмета, що первинно виникла, пор.: / світає, і смеркає, 
День божий минає. І знову люд потомлений, І все спочиває (Т. Шевченко), пор. ще: 
Поблідли зорі. День світає (М. Чернявський). У такому аспекті і неозначено-особове 
речення містить "заховану" позицію діяча (підмета), що виступає його антецедентом 
[Ружичка 1978, с. 22] у формі зворотного займенникового субстантива, напр.: На 
дитячих фотографіях часто не впізнають себе (О. Гончар). Деагентивна похідна 
структура має показник рефлексивності -ся, що спрямовує перебіг дії, пор.: Дитина 
миється і Мати мис дитину. 
Таку заховану позицію виявляють і узагальнено-особові речення, реалізуючи у 
предикатові семантику множини, узагальнення форми ти, напр.: Мій боже милий, як 
то мало Святих людей на світі стало. Один на одного кують кайдани в серці 
(Т. Шевченко), пор.: Заставляй себе робити те, що не хочеш, але треба 
(В. Сухомлинський). 
Ще більш абстрактну "захованість" підмета-діяча виявляють безособові 
конструкції, де семантика діяча "проглядається" у периферійних (і валентних) 
позиціях, напр.: Сьогодні чогось не спалося хлопцеві (М. Стельмах), пор.: Як 
гадалось, як снилось, як ждалось в поході (М. Стельмах); Мені себе не жаль, коли б 
же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Леся Українка). 
Спостереження показують, що категорії підмета, діяча, суб'єкта лежать у 
різних синтаксичних площинах речення, хоча й перетинаються у категорійних його 
параметрах. Суб'єкт реалізується як синтаксична функція, що зумовлюється 
змістовою валентністю предиката. Позиція суб'єкта це не завжди позиція підметова. 
У підметовій позиції може бути й об'єкт. Розподіл у структурі речення позицій, 
пов'язаних із трансформаційними перетвореннями і редукцією допускає 
переміщення імені предмета (неособи) на позицію суб'єкта і навпаки, особи на 
позицію об'єкта. У такому випадку рефлексивний формант -ся у симетричних і 
228 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
ЮНДОНСОваних предикатах набуває ознак об'екто-косуб'єкта. Така "суб'єктність" 
і правді може розглядатися як міжкатегорійна функція. До речі і суб'єкт інколи 
Кваліфікують як величину, що знаходиться між агенсом і підметом [Див., напр.: 
Падучева 1974, с. 218-226; Алисова 1971, с. 41-42; Золотова 1973, с. 27]. 
Симетричні предикати увиразнюють "функціональні ролі" актантів із 
ММВНТИКОЮ суб'єкта і косуб'єкта, позиції яких можуть бути підметовими і 
(«підметовими у поверхневій синтаксичній структурі речення. 
Примітки 
Прим. І. Пор. думку С.Д. Кацнельсона: "...валентні властивості предиката, які 
реалізуються в реченні, в самому предикаті подано у вигляді "місць", "прогалин", 
пін підлягають заповненню. Кожен предикат немовби відкриває "вакансії" для 
ир< шкапдумів, що заступають ці вакансії"" [Кацнельсон 1972, с. 117]. 
Прим. 2. Пор.: "Поділ семантичних актантів на суб'єкт і об'єкти не повністю 
•пі інвчається їх роллю в ситуації"" [Падучева 1974, с. 219]. 
Література 
1. Алисова 1971: Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского 
Війка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971.-293 с. 
2. Апресян 1973: Апресин Ю.Д. К построению язьїка для описання 
ОИНТаксических свойств слова //Проблеми структурной лингвистики 1972. - М.: 
Наука, 1973.-С. 279-325. 
3. Богданов 1977: Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация 
Првдложения. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1977. - 200 с. 
4. Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису 
української мови. - К.: Наук, думка, 1992. - 222 с. 
5. Гак 1969: Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики // Инвариантньїе 
і ишаксические значення и структура предложения. -М.: Наука, 1969. -С. 77-85. 
6. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русекого язьїка. - М.: 
Наука, 1973.-351 с. 
7. Иомдин 1979: Иомдин Л.Л. Симметрические предикати в русеком язьіке // 
Проблеми структурной лингвистики 1979. -М.: Наука, 1981. -С. 89-105. 
8. Касевич 1985: Касевич В.Б., Храковский В.С. От пропозиции к семантике 
предложения //Типология конструкций с предикатньїми актантами. - Л.: Наука, 
1985.-С. 9-17. 
9. Кацнельсон 1972: Кацнельсон С.Д. Типология язьїка и речевое мьішление. 
Л.: Наука, 1972.-216 с. 
10. Падучева 1974: Падучева Е.В. О семантике синтаксиса: Материальї к 
ір;іпсформационной грамматике русекого язьїка. -М.: Наука, 1974. - 292 с. 
11. Ружичка 1978: Ружичка Р. Несколько соображений о теоретических 
ПОнятиях "залог" и "диатеза" //Проблеми теории грамматического залога. - Л.: 
Наука, 1978.- С. 16-22. 
12. Сильницкий 1972: Сильницкий Г.Г. Семантические типи ситуаций и 
Оамвнтические класен глаголов //Проблеми структурной лингвистики 1972. - М.: 
Наука, 1973.-С. 279-325. 
13. Теньер 1988: Теньер Л. Основи структурного синтаксиса. - М.: Прогресе, 
1988. 654 с. 
14. Филлмор 1981: ФиллморЧ. Дело о падеже //Новое в зарубежной 
мни вистике. - 1981. - Вьш. 10. - С. 369-495. 
229 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
15. Холодович 1978: Холодович А.А. Теоретические проблеми реципрока в 
современном японском язьіке //Проблеми теории грамматического залога. - Л.: 
Наука, 1978.-С. 5-16. 
16. Чейф 1975: Чейф У. Значение и структура язьїка. - М.: Прогресе, 1975. -
482 с. 
17. Каїг 1964: КМ/. 7... РоиогТ Ап іпІ§гаІесі ІЇтеогу оґ 1іп§иІ8Ііс иезегіргіош. -
СатЬгісі§е (Мазз). - 1964. 
Опубл.: Лінгвістичні студії: Випуск 8. Збірник наукових праць І Укл : Анатолій 
Загнітко (наук.ред.) та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С. 31-36.

.