ГОЛОСІННЯ або ТУЖІННЯ — жанр,
котрий своїм корінням сягає доби синкретичного
стану мислення людства. Г. тісно пов’язаний з
похоронним обрядом. Не має чітко окреслених
жанр. форм. Останні можуть варіюватися від окр.
траг. вигуків до вед. сюжетних плачів-поем. В
основі кожної з імпровізацій використовувались
накопичені нар. традицією словесні формули
та етил, і ритм, особливості. Так, будова укр, Г. в
ритм, плані нерівномірна і підкорена
речитативній повільній манері виконання. Більш
чітка ритм, організація в гуцульських Г. їх pm«
побудований, як правило, на комбінації три і
чотириударних віршів. Особливості поетики Г
зумовлені відкритістю тексту (можливістю
варіювання), своєрідністю обряду та обрядовим
часом. Емоційна напруженість, насичена (інколи
і переобтяжена) трагізмом, визначає основний
стильовий фон Г. Тому всі образні та структурно-
семантичні засоби мови використовуються з метою
підкреслення трагізму ситуації. Г. чи не єдиний в
світ, словесності жанр, в якому емоційне
перенасичення не має межі, не ламає жанру,
перетворюючи його в іронічне самозаперечення,
а утверджує жанр, продуктивність.
Г. виконувалися під час похоронного обряду в
моменти найбільшого емоційного напруження
(оплакувався факт смерті, покладання в домовину,
над могилою, при виносі небіжчика із дому і т.д.).
Чіткої регламентації виконання в сценарії
похорону не існує. Все зумовлювалось емоційним
станом. Голосили, як правило, жінки. Частіше
поодинці (соло). Інколи змінювали одна одну.
Існує і жанр весільних Г. Пов’язані вони з
жалем за дівоцтвом, батьківським домом,
подругами. Виконує Г. сама молода, або з
подругами. Форма цих Г. імпровізована, але має,
переважно, чітку сталість. Це пояснюється
ритуальною обов’язковістю виконання, яке не
завжди відповідало емоційному станові молодої.
Тому жінки заучували зі слів вже заміжніх жінок,
або від жінки-розпорядниці на весіллі.
Загалом Г. як жанр функціонує не лише в
похоронному обряді та на весіллі. Він був
продуктивний у кожному з випадків життя,
забарвлених горем, прощанням, стихійним лихом,
початком війни, хворобою і т.п. Окр. жанр, групу
складають рекрутські пісні-Г.
Збирали та вивчали Г. в Росії Є.Барсов,
М.Азадовський, К.Чистов; в Україні В.Гнаткж,
І.Свєнціцький, М. Стельмах, М.Грииай. Г.
привертали увагу укр. письменників Г.Квітки-
Основ’яненка, І.Нечуя-Левицького, М.Коцюбин­
ського, В.Стефаника, Марка Черемшини.
Ігор Зварич